9 березня в Україні відзначають 205 років з дня народження великого українського письменника — Тараса Шевченка. Про життя одного з найвідоміших українських діячів можна прочитати в будь-якому шкільному підручнику. Але існують факти з його біографії, про які не дізнаєшся зі шкільної програми, розповідає «Знай.ua».
За життя Тарас не писав тексти для пісень, хоча міг би. Уже після смерті автора багато його творів покладені на музику відомими композиторами: Миколою Лисенком, Модестом Мусоргського, Петром Чайковським, Сергієм Рахманіновим. А вірші «Думи мої, думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Днiпр широкий» стали народними піснями.
Український майстер Микола Сядристий створив найменшу в світі книгу «Кобзар», розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже в 19 разів менше найменшої японської книги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шевченко і Чернігівщина: життєві паралелі українського генія
Найбільш відомою книгою Шевченка звичайно ж є «Кобзар», якій присвячено цілий музей у Черкасах. Зібрані в «Кобзарі» вірші перекладені на понад сотню мов світу. Більш 8000000 копій — таким був тираж книги за часів Радянського Союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.
Перебуваючи в членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченка висував ідеї автономного статусу України та інших слов’янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.
Основна освіта українського художника тривала всього два роки.
Причиною заслання Шевченка в Оренбург рядовим були його неприйнятні для Миколи I висловлювання. Крім цього, поетові заборонили займатися творчістю. Однак цю заборону він ігнорував. Саме в Оренбурзі Тарас Григорович написав велику частину своїх повістей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівцям уперше презентують муз Тараса Шевченка
Останньою любов’ю поета була 19-річна дівчина Ликера Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас спокушав дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя і переїхати в Україну, щоб жити в селі.
Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай, а улюбленою їжею були український борщ, вареники з сиром із грубого гречаного борошна і галушки.
Останні дні свого життя Шевченко провів у Петербурзі. Поховали його на Смоленському кладовищі. Однак за день до своєї смерті, в свій день народження, поет попросив свого вірного друга Григорія Честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся в Каневі.
Останнє бажання видатного художника виконали лише через два роки.
