Село Гмирянка лежить між двома ярами, які беруть початок від ставків Ступник і Саєнків. Ці ставки є притокою річки, яка колись називалась Бугай або Городенька. На території села ця річка колись (ХVII-XVIII ст.) була розгалужена у вигляді ставків, яких було 10, тепер 9. Усі ставки з’єднуються струмками, що влітку часто пересихають.
На території села є кургани II-I тис. до н.е. Заснована Гмирянка на початку ХVII ст. Село вперше згадується О. Пшездецьким в описі володінь Я. Вишневецького. У 40-х рр. ХVII ст. входила до Полкової, а після 1725-го – до Ічнянської сотні Прилуцького полку. Під назвою с. Гмировка згадується 1666 р.
Із переказів відомо, що назва села пов’язана з прізвищем першого поселенця Гмирі (по-іншому Бджоляник), що поселився на березі ставка, який і тепер називається Гмирин. Крім Гмирі, до перших поселенців належали Хотінь і Дяченко. Від їхніх прізвищ і походять назви частин села – Хотинівка (Хотінявка), Дяченківка. Назви вулиць переважно походять від перших поселенців, які жили на тій чи іншій вулиці, або від характерних особливостей тієї чи іншої території: Тарани – Таранівка, Смертяк – Смертяківка, Крива вуличка – дійсно крива, нагадує підкову. А ще є кутки: Кубраківка, Кулешівка, Саєнківка, Холодна гора. Останній названий так, бо знаходиться на підвищенні, горі. Жив колись у селі і заможний селянин Таран, він збудував млин на великому ставку, який і зараз називається Таранів.
У перші роки ХVIIІ ст. прилуцький полковник Дмитро Горленко заволодів селом. 1708 року село у нього відібрали. Деякий час ним володів гетьман І. Скоропадський, а 1712 р. віддав фельдмаршалу Б. П. Шереметьєву. Гмирянка залишилась у володінні нащадків фельдмаршала до 40-х рр. XVIII ст. Поміщиками Гмирянки у першій половині XIX ст. були Марковичі. В 1859 році в Гмирянці діяли три заводи. Була дерев’яна Покровська церква. В 1873 році було споруджено муровану Трьохсвятительську церкву.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Двоє педагогів із Чернігівщини стали лауреатами Премії Верховної Ради
У селі відзначались три ярмарки на рік (Іванівський – з 7 січня, Преполовенський, Петропавлівський – з 29 червня).
До реформи 1861 р. у селі жили кріпаки, казенні селяни, козаки. Село мало близько 6000 га землі, з яких власністю поміщиків були 3000 га, решта належала середнякам. У селі було кілька дрібних поміщиків, які теж володіли землею: Татаровський – 350 га, Ярошевський – 300 га, Данилевський. Ці поля і зараз мають таку назву: Данилевщина, Ярошеївка. Пани Ярошевські проживали на Хотінявці, неподалік від церкви Трьох святих, яка до наших днів не збереглась. У цій церкві і був похований пан Ярошевський. Але його могилу-склеп було пограбовано. Пані Ярошевська була похована в саду біля церкви. З другого боку села, від м. Ічні, жили Данилевські, які мали чудовий сад з рідкісними сортами яблук. Цей сад зберігся до 40-х років минулого століття. Пані була глуха, бо перехворіла віспою, але, як згадують старожили, відзначалася добротою і всіх пригощала дарами саду.
На території села є ставки: Сенів, Ступників, Саєнків, назви яких походять від прізвищ і прізвиськ поселенців.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Ічнянський краєзнавчий музей
