Перший виступ під час облоги Чернігова замовив військовий, який повернувся з окопу додому: музика в житті Андрія Романенка

Андрія Романенка багато чернігівців знає завдяки його неперевершеній грі на саксофоні та музичним дарункам-привітанням людям із нагоди різних свят. Так було до повномасштабного вторгнення і так є нині.

Пан Андрій – герой нашої сьогоднішньої рубрики «Люди». Тож у розмові з ним – про музичні вподобання чернігівців під час широкої війни та нову сходинку в музичній кар’єрі.

Пан Андрій народився в Чернігові в родині інженерів. Але його батько співав в аматорському народному хорі. Якось він узяв п’ятирічного Андрія на концерт і хлопчику так сподобалося, що почав марити сценою.

До того ж Андрій Романенко пам’ятає, як вирішив бути саме саксофоністом.

«У нас вдома було кілька джазових платівок, які я в дитинстві слухав дуже багато разів. На обкладинці був намальований саксофон, і я сказав батькам, що вибрав професію! Перший саксофон пам‘ятаю дуже добре, він був неабияк старий і подряпаний, але коли взяв у руки, одразу закохався», – сказав він.

Коли настав час, Андрій самостійно обрав для вступу чернігівське музучилище. Батьки завжди підтримували у виборі. Також закінчив педагогічний університет.

А далі була робота в музичній галузі. Поступово спала на думку ідея з музичними вітаннями, які стали доволі популярними серед чернігівців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни атакували дронами підприємство на Чернігівщині

Так життя у Андрія Романенка, як і в багатьох чернігівців, тривало у звичному руслі, допоки не розпочалося повномасштабне вторгнення. Але навіть за таких важких обставин доля продемонструвала, що музика в житті має залишатися.

«Перший мій виступ після початку повномасштабного вторгнення для мене особливо запам’ятався. Чернігів ще був в облозі. Мені зателефонував військовий, який на один день прийшов просто з окопу додому. Ми розбудили музикою його дружину… Їхні обійми не забуду ніколи. А наступного дня ворога відігнали від Чернігова.  Після цього зрозумів, що музика не повинна зникати», – зауважив Андрій Романенко.

За його словами, нині дуже часто запрошують зіграти на днях народження або весіллях.

«Іноді навіть без особливого приводу, на шашлики. Кілька разів їздив з волонтерами, розважати діток із дитячого будинку. Номери закоханих хлопців та мам наречених уже щільно заповнили мій список контактів.

Цікаво, що мелодії замовляють і сучасні, і з 70-80х. Причому старі пісні просить виконувати саме молодь», – розповів Андрій Романенко.

Музикант також зазначає, що за роки воєнного лихоліття репертуар змінився. Зокрема, дуже багато українських виконавців почали робити дуже якісний матеріал, який приємно і цікаво грати.

Водночас Андрій Романенко не стоїть на місті, а розвивається, відкриває нові грані свого музичного таланту.

«Уже майже два роки, як відкрив для себе професію військового диригента, виконую обов’язки художнього керівника військового духового оркестру. Це дуже цікавий досвід, що потребує не тільки музичних навичок, а й знань у сферах психології та філософії. А також потребує в одних ситуаціях твердості, а в інших – гнучкості», – повідомив Андрій Романенко.

Має він і мрію, пов’язану із закінченням війни та українською Перемогою: «Після Перемоги заграю «Червону руту» в джазовій обробці».

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко

Фото – Андрій Романенко