У Чернігові згадали видатного державного діяча та мецената

C57EF0C0-192C-41CE-8624-8A2E420C1B0A_cx0_cy14_cw0_w1023_r1_s

20 березня відзначають 380-ту річницю від дня народження видатного українського гетьмана Івана Мазепи, якому свого часу російська церква оголосила анафему, тобто довічне прокляття. Усе через любов гетьмана до української землі та бажання позбутися заклятих обіймів «старшого брата».

Заходи до пам’ятної дати відбулися на Чернігівщині. І це не випадково, адже доля гетьмана Мазепи тісно пов’язана з нашим краєм.

 

Державний діяч і патріот 

Гетьман України, військовий і політичний діяч, меценат Іван Степанович Мазепа народився на Київщині в селі Мазепнці. Походив із відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції, Голландії. Грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами. Такі факти з біографії відомого державного діяча журналісту ЧЕline розповів кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Горобець.

«Тривалий час служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира. В 1663-му повернувся до України. Вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка (1669), виконував важливі дипломатичні місії. Згодом став довіреною особою гетьмана Івана Самойловича.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У пошуках скарбів Чернігівщини: де сховали золото вікінги, Мазепа і Полуботок

Після обрання гетьманом (1687) прагнув об’єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. За Мазепи припинилася громадянська війна («Руїна»), розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж України.

Докладав значних зусиль для відродження Києва як духовної столиці. Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Був спонсором будівництва Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату», – зазначив історик.

Гірка батуринська сторінка

Славнозвісний Батурин, що на Бахмаччині, був резиденцією гетьманів Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи та центром політичного, економічного й культурного життя Гетьманщини. До нас дійшло надзвичайно мало писемних джерел про Батурин того часу, не збереглося жодного плану. Тому про розвиток міста, планування, фортифікацію й архітектуру столиці дослідники дізнаються з археологічних матеріалів.

Гетьманську столицю на піку розвитку дощенту знищила російська армія під командуванням Олександра Меншикова в листопаді 1708 року. Уособленням трагедії стала обпалена ікона Богоматері з Немовлям, яку знайшли в могилі немолодої жінки з розтрощеним черепом. Про це журналісту ЧЕline під час відвідин Батурина розповідали місцеві екскурсоводи.

Із початком Північної війни Україна як сателіт Московського царства постачала російським військам живу силу, амуніцію, фураж і продовольство. Але з приходом Карла ХІІ в Україну гетьман Іван Мазепа уклав із королем Українсько-шведський союз і виступив проти Петра І, щоб нарешті позбутися міцних обіймів «старшого брата».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як у Батурині славетне минуле популяризують

До того ж російська армія використовувала у війні тактику «випаленої землі», коли на землях народів, де відбувались військові дії, все випалювалося в радіусі 200 кілометрів. Звісно, на місцеве населення ніхто не зважав. Петро І хотів заманити шведів углиб своєї безмежної території і виморити голодом. Багато хто сподівався, що іноземці підуть смоленським шляхом. Але, на жаль, знесилене шведське військо вирішило перезимувати в Україні. І в жовтні 1708 року повернуло до Новгорода-Сіверського. Тож у цих умовах Мазепа і прийняв своє рішення.

«Російські війська безуспішно штурмували Батурин три доби. І якби в фортеці не знайшовся зрадник, який виказав таємницю батуринських підземних переходів, можливо, колесо історії повернулося б в інший бік. Але все сталося так, як ми знаємо, і 22 тисячі головорізів увірвалося до фортеці. Протистояли їм приблизно 8 тисяч оборонців міста, решта були мирними людьми. У різний спосіб у Батурині знищили майже 14 тисяч жителів. Так звані брати по вірі грабували церкви та вбивали там людей. І монастир, розташований за 12 кілометрів від міста, теж сплюндрували.

Батуринська трагедія тривала дві доби. Коли Мазепа підійшов до міста і побачив моторошну картину, то, за свідченнями літописців, дуже плакав. Єдине, що залишалося в цій ситуації, – поспіхом ховати небіжчиків.

Могили були не дуже глибокими і в три-чотири яруси. Особливо археологів вражають дитячі поховання, коли знаходять проломлені дитячі черепи або обезглавлені останки дитячих тілець», – з болем розповіли екскурсоводи.

Тема знищення Батурина й досі хвилює сучасників. Зокрема, митці Андрій Івахненко та Микола Данченко відтворили цю жахливу картину в художніх творах.

Після поразки в Полтавській битві Іван Мазепа відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го.

За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі.

Улюбленець жінок

Завершувати розповідь на песимістичній ноті не дуже хочеться. Тож варто згадати про ще одну грань особистості Івана Мазепи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У бібліотеці Короленка відбудеться презентація книги про Івана Мазепу

Він мав славу ловеласа та подобався жінкам. Щоправда, після одруження з вдовою Ганною Фридрикевич прожив із нею майже 35 років, а по її смерті не переставав опікуватися двома своїми пасербами. Вже після смерті Ганни закохався в 16-річну похресницю Мотрю Кочубеївну, але зрештою мусив припинити стосунки, відправивши дівчину до батьків.

Ось такою непересічною особистістю, безмежною закоханою у рідну землю, був Іван Мазепа. До того ж, тривалий час усіх українців, які брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали «мазепинцями». Та історична справедливість нарешті настала.

«У вересні 2018-го Вселенський патріархат повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів», – зауважив насамкінець розповіді Сергій Горобець.

Ірина Осташко

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register