Літніми світанками біля їхнього будинку співають солов’ї, вдень гудуть джмелі та панує атмосфера щастя. Взимку – радує погляд красивий пейзаж лісу, що розпочинається одразу за кілька метрів від їхнього городу. Вкриті снігом вітки дерев вкотре нагадують про те, що тут – дійсно казкове місце. І кожного дня, незалежно від пори року, у них вдома справжня казка – океани квітів, рясні сади, стилізовані інсталяції та багато чого іншого.
Йдеться про працьовиту і надзвичайно креативну родину із Кучинівки Сновського району – пані Раїсу та пана Миколу.
На облаштування домашнього затишку пішли роки важкої праці, чимало коштів та головне, що все це – зроблене з любов’ю. А тому і результат особливий – все до ладу і гармонійно вписується в єдину казкову картину.
Показувати свою «сільську галерею» життєрадісні кучинівці погодилися не одразу, бо ж дещо сором’язливі. Утім, все ж таки вдалося напроситися на екскурсію.
Тож ласкаво просимо в осередок кучинівського сільського мистецтва.
На вулиці нас зустрічає цікава оригінальна лавка, яку пан Микола зробив власноруч. За основні деталі взяв старовинні дерев’яні колеса з кінського возу. Біля лавочки сидять лебеді, сконструйовані з автомобільних покришок.
Ідемо далі. Заходимо у двір і мліємо від оази різноманітних квітів. Вони всюди.
Це дійсно дуже красиво. В клумбах оселилися казкові герої, тваринки і хазяйновито бродить лелека, який навіть у холоду пору року залишається у Кучинівці.
Одразу за будинком бачимо еколокацію для відпочинку. Зона для релаксу майстерно обгороджена тином. Столи і стільці – дерев’яні пеньки. На тину висять глечики. Дуже красиво і самобутньо.
Напрочуд сподобалася доріжка з круглячків-пеньочків, яка стрічкою в’ється від будинку на город. Жартуємо з паном Миколою про те, що подібні пеньки і в Януковича були.
«Ну, Янукович же міг собі дозволити, а чому ми не можемо», – віджартовується Микола Митрофанович. Господар веде стежкою з пеньків далі на город – до саду. Виявляється, пан Микола ще й досвідчений садівник і селекціонер.
Сад прекрасний. Різні сорти яблук.
«Я ось прищепив до цієї яблуні іншу яблуню. І тут також. І ось. Цікавий випадок ось із цим деревцем. Одного року на одній гілці родять одного сорту яблука, на інший рік на іншій гілці – другий сорт», – розповідає пан Микола. Пригощає здоровезним яблуком. Смакую – соковите і солодке.
На нас із цікавістю з загорожі дивляться гуси. Звертаю увагу, що домашні пернаті мають власне озеро.
«Так, це їхній басейн. Але зараз озерце пересохло. Влітку, бувало, і рибку запускав. Поки вранці пораюся, буває, закину вудку – 5 рибинок спіймаю та й назад відпущу. Таке заняття для душі», – розповідає господар. Після цього йдемо дивитися найголовніший експонат – полуниці, які родять до самих морозів. Підходимо ближче – дійсно, на невеличкому клаптику землі виблискують на вересневому сонечку ягідки.
«Вирощуємо вже кілька років. Все почалося з кількох кущів. Зараз менше сотки. Вибираємо і возимо продавати до Сновська на базар», – розповідає Раїса Миколаївна.
Родина намагається поєднувати прекрасне з корисним, складають копієчку до копієчки, адже цьогоріч на студентські стежки ступили обидві доньки. Тож треба вчити і допомагати дівчатам.
Як бачимо, щоб бути щасливим і отримувати задоволення від кожного дня, не потрібні мільйонні рахунки в банках, елітна нерухомість, чи бізнес в офшорах. У кожного своє щастя. Але в цієї родини з Кучинівки щастя справжнє – своє, особливе…
Павло СОЛОДОВНИК
