15 серпня в Україні відзначають День археолога. Для багатьох відкривачів світу наших далеких і близьких предків археологія вже давно стала не просто улюбленою роботою, а способом життя. Адже яка ще професія поєднує в собі пошук, романтику і пригоди?
На Чернігівщині зазвичай проводиться чимало археологічних досліджень, оскільки наша земля багата на таємниці, які ще належить відкрити сучасникам. Багато шукачів історичних артефактів зустрічають своє професійне свято на розкопах або, як вони самі кажуть, «у полі», а дехто вже повернувся з польових досліджень і замається науковою роботою.
Із нагоди свята ЧЕline поспілкувався з відомим чернігівським археологом, керівником багатьох експедицій, кандидатом історичних наук, доцентом Чернігівського національного педагогічного університету імені Шевченка Оленою Черненко.
До речі, вона – продовжувач родинної династії: її батьки були доволі відомими археологами.
Імовірно, вперше на розкопки ви потрапили ще в дитинстві?
-Так, дівчинкою. А все своє свідоме життя, окрім років, коли мої діти були маленькими й потребували уваги, влітку, восени і навесні я – завжди в «полі». Професійно за фахом почала працювати в 1983 році. А в 1986 році вперше очолила експедицію на півдні Чернігівської області. Тоді ми досліджували курган доби Київської Русі.
Що цьогоріч досліджують археологи на Чернігівщині?
-Здійснюється обласна цільова програма археологічних досліджень. Дуже добре, що керівництво області звертає увагу на потужний археологічний потенціал, ті пам’ятки минулого, які лишилися в нашій землі. Це водночас привертає увагу туристів і дає можливість розширити наукові знання про дуже важливі періоди в історії України, а також поповнити новими знахідками колекції наших музеїв.
Упродовж останніх років я та мої колеги спрямовуємо увагу на вивчення пам’яток давньоруського часу та Козацької доби. Окреме питання – пам’ятки домонгольської доби. Тому що дуже довго в історіографії панувала думка, що в цей час Чернігівщина занепала й була покинута населенням. У нас немає писемних джерел із цього періоду. Археологія дає можливість відкрити цей пласт минулого і розібратися, що відбувалося на наших землях за часів монгольської навали та після цього. В останні роки ми знаходимо джерела, пов’язані з періодом існування нашого краю від часу створення держави Володимиром Великим і до доби Козаччини.
Розкопки в нас проводять по всій території області. Обрані для досліджень найбільш цікаві з історичного й археологічного погляду такі центри, як Любеч, Седнів, Чернігів, Новгород-Сіверський і, безперечно, Батурин. У дослідженнях беруть участь фахівці з Чернігова, Ніжина, представники заповідників і музеїв Новгорода-Сіверського, Мезенського національного природного парку, Чернігівського історичного музею імені Тарновського та інших закладів. І так само спільно ми організовуємо виставки, наукові публікації та висвітлюємо свою роботу в засобах масової інформації.
За що любите археологію?
-По-перше, для мене вона пов’язана з історією мого роду. Ця професія була мною успадкована. Та якщо від цього відволіктися, то це доволі цікава справа, в якій є місце пошуку. Коли ми починаємо копати, кінцеві результати ніколи уявити не вдається. Це може бути скарб, якась цікава споруда чи іще щось. У житті мені доводилося знаходити об’єкти зовсім неочікувані. У 2003 році працювали на території Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Там були відкриті залишки монументальної споруди Давньоруської доби. Вони зараз музеєфіковані. Це споруда невідомого типу, загинула під час монгольської навали. Знаходили й інші цікаві речі і навіть скарби. Тобто, по-перше, професія цікава передусім відкриттями і пошуком.
По-друге, це такий спосіб життя, де є місце для пригод. Погодьтеся, небагато нинішніх професій пов’язані з поїздками, пригодами, навіть якимись екстремальними умовами.
До того ж, у археолога має бути багато талантів, бо доводиться не лише наукою займатися, а й застосовувати точні прибори, вміти креслити, малювати, фотографувати, працювати з певною технікою. А ще треба вміти зварити обід на 100 осіб, фактично «з сокири», тобто з нічого, надати першу медичну допомогу, розпалити багаття в будь-яку погоду. Це досить цікаво. Тобто професія має романтичний аспект. Але це фізично тяжка праця, яку не кожен витримує.
Також треба дуже багато читати і добре орієнтуватися в предметі. Без інтелектуальної складової – нікуди.
Ваші побажання археологам із нагоди свята.
-Усього найкращого колегам, які «в полі», і тим, хто вже повернувся й займається науковою обробкою колекцій. Майбутнім археологам, які вивчають цей фах, – натхнення, гарних знахідок, хорошої погоди, щоб сприяла роботі, безумовно, цікавих відкриттів. Також добрим словом хочу згадати археологів, які працювали над вивченням минулого України, але вже пішли з життя. Світла їм пам’ять.
Ірина Осташко
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
