Літо – традиційна гаряча пора в українців. І не тільки тому, що зазвичай на городах — купа роботи. А й тому, що влітку люди наводять лад у домівках.
Традиційно не залишилися осторонь такої традиції в Сосниці, де діє літературно-меморіальний музей О.П.Довженка, до речі, єдиний музей у світі й в Україні, який презентує життєвий і творчий шлях класика світового кінематографа.
Стоїть він на історичному місці, де була садиба родини Довженків.
«Причепурили ми хату родини Довженків, бо літо для працівників музею — час, коли з хати виносяться всі меблі і речі, сушаться, перуться, миються, протираються, обробляються від шкідників. Хату білять. А після того, як в оселі панує чистота, заносять чисті й пахучі рушники, хустини, посуд; духмяні букети свіжосушених трав і колосся», — в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Ольга Ярмуш, в.о. директора Сосницького літературно-меморіального музею О.П. Довженка
Настане час і експонатів в буде більше — все сховане повернеться на свої місця: фотографії, автентичні рушники, дідів різьблений дерев’яний посуд… А доти хата просто чекає своїх гостей.
Хата, в якій народився і зростав майбутній геній, збереглася понині. Вона передає дух тогочасної епохи.
«Хатка справжня, автентична. Насправді ж у 30-х роках Олександр Довженко забрав своїх батьків до Києва, а хатина була продана одній сосницькій родині. А тому речі, які належали Довженкам, розійшлися по родичах і сусідах. І коли відкривали музей, то люди почали зносити ці речі», – розповіла Ольга Ярмуш.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Синоптики обіцяють нову хвилю спеки: яким буде серпень
Другу світову війну довженківська хата пережила. У той час у ній розміщувався штаб поліцаїв, вони дуже нешанобливо ставилися до будинку. Дошки з підлоги повиривали, піч ними розтоплювали, стріха протікала. Тож, звісно, хату потім ремонтували.
«Дах перекривали полтавські майстри за голландською технологією. Очеретяне перекриття, хоча за Довженків воно було солом’яне. Зробити все так, як було насправді, немає можливості. Бо треба заготовляти спеціально солому, яку потрібно правильно зжати серпами, щоб були довгі стебла. І потім у старовину такими стеблами робили перекриття», – повідомила Ольга Ярмуш.
Автентичною є клуня на подвір’ї. Це господарське приміщення, в якому раніше молотили зерно та зберігали.
Ірина Осташко
Фото — Літературно-меморіальний музей О.П.Довженка
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
