Усім вже давно відомо, що місто Ніжин на Чернігівщині своєрідне й унікальне. І недарма, адже за етнічним складом воно багатонаціональне. Тут уживаються роми, греки, українці, росіяни, поляки, ассирійці й представники інших народів. Та головне, що всі вони можуть порозумітися між собою і не конфліктують.
Сьогоднішня розповідь про життя ассирійців та їхню ніжинську громадську організацію «Атра», що в перекладі українською означає «батьківщина». Про все це і не тільки журналісту ЧЕline розповів Борис Михайлович Іонанов, заступник голови цієї організації. До речі, він народився і все життя прожив у Ніжині. І переїжджати нікуди не збирається.
«У цьому місті і мати моя народилася. І я вже майже 70 років живу, якраз цього літа відзначатиму ювілейний день народження. Виїжджав із Ніжина хіба що на навчання. Закінчив Чернігівський педінститут, 20 років викладав у Ніжинському профтехучилищі №2, а нині я – приватний підприємець. Життя змушує крутитися», – розповів Борис Михайлович.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дві громади на Бахмаччині переходять до української церкви
За його словами, ніжинські ассирійці осучаснилися і майже нічим не відрізняються від українців й представників інших народів, які живуть у місті. Але все-таки ассирійці більш дружні, товаришують сім’ями. Бо практично всі ніжинські ассирійці між собою якісь родичі. Раніше наші діди й батьки укладали шлюби тільки між представниками свого народу. А зараз молодь на цю традицію не зважає. Ось мої син і донька створили сім’ї та народили дітей не з ассирійцями.
«Мине, скажімо, років 50 і община взагалі асимілюється», – зітхає Борис Іонанов.
До речі, він сам до 32 років досконало не знав ассирійської мови.
«Одного разу я замислився: представники інших народів знають рідну мову, а я не знаю. Ну як це? Тож вирішив, що маю неодмінно вивчити і мову, й історію нашого народу. Я вільно розмовляю і пишу ассирійською. А ніжинські ассирійці можуть лише спілкуватися рідною мовою, писати не вміють. Тож хочу, щоб про нашу громаду залишилася пам’ять», – розповів чоловік.
Також він зізнався, що навіть відкрив для дітей клас із вивчення ассирійської мови. Це була своєрідна недільна школа.
«Діти трішки походили і не схотіли. Мовляв, немає практичного застосування цим знанням. Уже близько року клас не працює. Подібна історія і в інших містах, де живуть ассирійці», – розповів пан Борис.
Та навіть попри таку позицію представників общини, Борис Іонанов не сидить склавши руки.
Видав ассирійсько – російский і російсько – ассирійський словники. Загалом на 7 600 слів.
«Надруковані вони накладом у 100 екземплярів. Навіть у книжечках написав, що вони не підлягають продажу і розповсюджуються безкоштовно. Зараз переклав ассирійські казки українською мовою і готую їх до друку. Ось у вересні в Києві мають віддрукувати книгу», – зазначив чоловік.
Нині ассирійська громада в Ніжині не дуже чисельна, приблизно 80 осіб.
«Раніше було осіб 140-150. Щоправда, багато стариків уже повмирали. Та й раніше ассирійці компактно в місті жили, а зараз розкидано. Але на свята, до речі, ми відзначаємо всі християнські свята, намагаємося збиратися, навіть з інших міст і з-за кордону представники нашого народу приїжджають у гості. Отак і живемо», – зазначив заступник голови ніжинської громадської організації «Атра».
Ірина Осташко
