Відбив у нареченого, шкільний роман і швидкий шлюб: відомі чернігівці розповіли свої історії кохання

Навіть для найуспішніших у своїй справі людей родинне щастя означає дуже багато. Бо сім’я і кохання часто слугують мотиваторами до нових звершень, творчості й досягнень.

Відтак журналіст ЧЕline вирішив розпитати відомих чернігівців, як вони ознайомилися зі своїми коханими, та як зрозуміли, що саме вони — їхня доля.

Сергій Павленко, журналіст, публіцист, історик-мазепознавець, краєзнавець:

— Я був на третьому курсі філфаку КДУ імені Т.Г. Шевченка. Якось ішов на пару повз пам’ятника Кобзареві, а на протилежному боці біля червоного корпусу побачив гарну дівчину з красивим довгим волоссям. Подумалося: «От би мені таку!» Аж на день філолога (через рік!) у актовій залі Вона сидить із моєю однокурсницею… Дівчина, помітивши мою прискіпливу увагу, втекла… Проте через півтора року стала моєю дружиною.

Віктор Бистров, депутат Чернігівської міської ради:

— Свою кохану Анну зустрів у кафе. Було якесь святкування за великим столом, на яке я прийшов зі своїми батьками і вона — зі своїми. Познайомилися, призначили побачення біля Катерининської церкви. До речі, там загубив її рукавичку, яку потім удвох шукали і знайшли. Щоправда, що на той час у Анни був наречений.

Ми довго зустрічалися, придивлялися одне до одного, на відпочинок разом їздили. І потім були разом багато років.

Олександр Бондарев, громадський активіст:

— Разом з майбутньою коханою Оксаною спецпоїздом «Динамо Київ»поїхали в Москву на футбольний матч Динамо Київ — Локомотив Москва як представники громадського сектору Чернігова. Так і познайомилися. Була симпатія. Розуміння прийшло згодом.

Микола Торбєєв, адвокат:

— З коханою Євгенією мене познайомив товариш. Те що, вона моя доля, не зрозумів, а відчув. Так і живемо, виховуємо двох чарівних донечок, в яких тепер вбачаємо спільне майбутнє.

Сергій Горобець, історик:

— Моєю, щоправда, вже колишньою дружиною, стала моя колишня учениця. Спочатку я її навчав два роки у школі. А потім, коли Олена була у випускному класі, опинилися разом у таборі відпочинку «Електронік», що у селі Снов’янка. І вже там, маючи купу вільного часу, спілкувалися. Ось так усе й зав’язалося. Нас об’єднав табір. Але все склалося не одразу — відтоді до весілля минуло п’ять років. Чекав, поки обраниця закінчить ліцей. А одружилися, коли Олена навчалася в інституті.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv