Суспільство

Відомий екскурсовод Ервін Міден видав книгу про земний шлях Божого чоловіка Гриця Золотюсенького із Седнева

Ервіна Мідена на Чернігівщині і за її межами знають насамперед, як популярного гіда, на екскурсії до якого мріють потрапити тисячі людей. Між тим, за легкістю, майстерністю і невимушеністю завжди стоїть титанічна праця. Адже, все базується на ґрунтовних історичних знаннях, дослідженнях і роботі над собою.

Зрозуміло, що кожен історик, який глибинно займається вивченням минувшини, пише різні праці. Ервін Міден —  не виняток, адже працює над багатьма книжками, деякі з них зберігаються як рукописи ще зі шкільної лави.

Натомість своє нове дослідження «Блаженний із Седнева : Джерело пам’яті про земний шлях Божого чоловіка Гриця Золотюсенького», яке днями побачило світ автор називає закриттям дуже давнього гештальту.

«Цю роботу про Гриця Золотюсенького мріяла побачити ще моя покійна мама, тож її пам’яті я присвятив книжку. Свого часу велася розмова про написання такої книжки разом із  дослідником Сергієм Шумилою. Але щось постійно відволікало від роботи, яка почалася ще  в 2016 році. Тож праця над маленькою книжечкою-дослідженням про життя місцевого седнівського чтимого святого тривала роками. 

Я сам – із містечка Седнев, яке для мене — завжди першочергове у дослідженнях. А під час війни я вирішив, що настав той момент, коли треба попри все не просто дописати, а ще й видати цю книжку.

Робив я її в основному для розповсюдження поміж людей воцерковлених. Вона надрукована крупним шрифтом, щоб можна було читати літнім людям», — зазначає Ервін Міден.

Взагалі, нова книга, яка побачила світ у видавництві «Десна Поліграф» буде цікаве не тільки тим, хто хотів би ознайомитись з історією Седнева 19 ст. Це дослідження життєпису та процесу вшанування пам’яті одного з найзагадковіших місцевошанованих блаженних — юродивого Григорія Седнівського (1821-1855).

«Мені пощастило працювати трішки над родословною самого блаженного Григорія. Він у Седневі та й в науковій літературі завжди знаний під зросійщеним прізвищем Мирошников, як було написано в нього на могильній плиті. До того ж, в українській літературі окремо він підписується таким варіантом як Мірошник.

Я першочергово хотів випустити український варіант життєпису, адже він існував російською, де були зібрані умовні чудеса Гриця. Я це все переклав, але  ключове, що було зроблено, — це досліджено родовід і підтверджено, що в оригіналі українською звучить Мірочник. І в селі Кучинівка, де народився Григорій, зростав, у нього всі родичі були Мірочники.

І цікавий факт, який я не указував у книжці: у Седневі в списках прихожан Воскресенської церкви, біля якої спочатку був похований Григорій, теж були Мірочники – не з Кучинівки, а з Седнева. І це першопочатковий варіант написання прізвища людей із Чернігівщини, які потім, у 19 столітті, через процес зросійщення українців почали писатися Мирошникови», — розповів автор книги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Седневі не полишають думки про народознавчий музей                                                                                      

До речі, він каже, що не збирався презентувати цю книжку як окреме видання, просто хотів розповісти про неї під час своєї екскурсії Седневом, людям, що на неї зберуться, насамперед для приїжджих, хто не знає про Гриця Золотюсенького. Частину книжок збирався передати до седнівських храмів, щоб у них була додаткова літературу для пізнання, хто такий Григорій.

Попри те, що Ервін Міден сприймає свою книгу як маленьке скромне дослідження, значення для наукової спільноти вона, безумовно, має. Бо книга змінює уявлення про Григорія, зокрема його прізвище.

«Це безумовно, людина свого часу, дуже віруюча, в якої були незвичайні сили передбачати майбутнє, а в окремих випадках, навіть лікувати людей. Але я б його сприймав не як святого, а як блаженного. Григорій заслуговує на визнання цього статусу церквою, але нині цей статус суто формальний і наданий мешканцями Седнева.

Григорій із моменту своєї смерті в 1855 році перетворився на помічника для багатьох людей. І в місті вважається, що поки Григорій тілом похований в Седневі, з населеним пунктом нічого ніколи не станеться. І коли Седнев звільнили  в 2022 році, то пішов гомін, що це Григорій поміг, що місто не постраждало.

І  в рамках сучасних подій, я думаю, що ця книга, щонайменше, не є зайвою на поличці людей, які цікавляться історією Седнева, людей, яким цікаво вивчити питання юродивості на українських землях. Бо юродство – це вдавання божевільного заради духовного зближення з Господом Богом. Воно насправді не характерне для території України. Це традиція, яка радше поширена на території Росії. І от Григорія у свій час, на початку і в другій половині 19 століття, представники російської православної церкви, яка на той момент була єдиною, намагалися підвести до канонізації як юродивого. Але канонізація Григорія, можливо, не на часі. Першочергово він цікавий як історична особистість із незвичайними силами», — зауважує Ервін Міден.

Оскільки постать про яку писав Ервін Міден незвична, то його роботу супроводжувала містика.

«У свій час я мав розмову з одним із священників, не седнівським, стосовно того, що треба писати таку книжку і отримав благословення. Але мене попередили, що в житті почнуться певні проблеми: може хтось помирати, щось відволікатиме… І от відверто, з 2016 року такі проблеми в житті були. Бо тільки почав роботу, в 2017 році не стало матері. Її напрацювання по цій теми – в скорописах, які я не маю часу і можливості розшифрувати. І я, певно, вбачав, що  видання книги – це не припинення проблем, бо поки ми живемо, проблем завжди буде багато. Ця книга – це завершення етапу, і я знаю, що місію виконав», — сказав автор.

Книга побачила світ тиражем  усього у сотню екземплярів. Чи буде якесь перевидання, покаже час.

Ірина Осташко

Фото – Ервін Міден

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ще статті по темі

Добавить комментарий

Back to top button