Вишиті метрики для немовлят і яскраві абстракції – парад талантів від сильних духом людей

Напередодні Міжнародного дня людей з особливими потребами в мистецькій залі Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Короленка відбулося відкриття творчої виставки «Прекрасне своїми руками».

Такий захід у книгозбірні влаштували не випадково, адже 9 років при ній працює центр роботи з людьми з особливими потребами «Долати перешкоди разом». Тож творчі зустрічі відбуваються регулярно, продуктивно і душевно. Так було і цього разу.

На прохання надати роботи для виставки відгукнулось чимало авторів, зокрема підопічні Чернігівського геріатричного пансіонату.

Експонати вражають яскравістю кольорів, акуратністю виконання та ідеями. Тож, на перший погляд, і не скажеш, що зробили їх своїми руками люди, які мають проблеми зі здоров’ям.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У бібліотеці Короленка організована книжкова виставка «За гідність і свободу»

Творчість у житті таких людей займає неабияке місце. Для них це своєрідна віддушина, а часом і порятунок від смутку та можливість забути про свій фізичний стан і негаразди.

Жанна Бачинська, працівниця Чернігівського геріатричного пансіонату, розповіла, що в закладі проживає більше сотні творчих людей. Вони плетуть, вишивають, малюють, захоплюються музикою. Проте, аби таланти відкрились і розквітли, до них треба достукатися. Фізичний стан і невпевненість у завтрашньому дні породжують замкненість і зневіру. Мовляв, кому це потрібно. Окрім того, для творчих занять потрібні нитки, голки, тканина, фарби. Все це у наш час коштує недешево. Тож часто сподіватися доводиться на допомогу благодійників.

З особливою теплотою Жанна Бачинська відгукнулась про талановитого художника Андрія Стеценка, який живе в пансіонаті вже 15 років.

Сам чоловік запевнив, що художньої освіти не має, проте картини пише, скільки себе пам’ятає.

«Батько в мене художником був, мабуть, від нього передалося», – сказав він.

Картини пана Андрія переважно на фантастичну тематику, до вподоби і пейзажі. Проте останнім часом чоловік стає до мольберта, лише коли має відповідний настрій.

«До людей, які перебувають у пансіонаті, ставимося, як до рідних. Прагнемо, щоб вони проявили свої таланти повною мірою. Ось, наприклад, Андрій сказав, що потребує пензликів і фарб. Спільними зусиллями купили, що треба. Але я помітила, що добре було б, аби його не тільки хтось надихав, а й підказав би щось у творчому плані, скерував би», – зазначила пані Бачинська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрилася виставка художника Петра Дем’янчука

На виставці було представлено багато вишитих робіт. До речі, 10 картин і дві сорочки розшила Наталія Пархоменко. До бібліотеки вона прибула у супроводі свого чоловіка Ігоря. Бо дістатися на другий поверх будівлі та ще й крутими сходами Наталія без допомоги не змогла б. Та, попри хворобу, жінка не втратила любові до життя, а бажання створювати прекрасне її просто переповнює.

«Вишивання – це творчість, яка приносить мені задоволення. Дуже люблю дарувати друзям роботи, зроблені своїми руками. Зараз особливо просять вишити метрики. Це оберіг для дитини і своєрідне свідоцтво про народження, де вишите немовля з лелекою чи якимись іграшками, вказана дата і час народження, вага, зріст та інша інформація, яку захочуть батьки», – повідомила вона.

Наталія також пригадала історію, за яких обставин уперше взялася за вишивання.

«Я поверталась із лікування з Києва. І тоді я ще ходила на двох милицях. Добиратися додому треба було електричкою, до того ж на пероні назбиралося дуже багато людей. Тож боялась, щоб мене не заштовхали. Я пообіцяла собі, якщо двері електрички відкриються поруч зі мною, то вишию ікону. Так і сталося. Зараз ця ікона Ісуса Христа висить у моєму домі на почесному місці. І мені здається, що в Нього змінюється обличчя разом із моїм настроєм. Якщо мені погано, Він – злиться чи сумний, а коли мені добре, Він – веселий. Відтоді вишивання не полишаю. Наразі в мене вдома висять 40 картин, а хочу, аби їх було хоча б 50. Тож усі килими зі стін в оселі довелося зняти», – зізнається жінка.

Примітно, що Наталія не лише творча натура, а й людина із активною життєвою позицією. Коли в Чернігові тільки починалися танці на візках, вона була однією з перших танцівниць. На жаль, зараз продовжувати цю справу не дозволяє стан здоров’я.

А ще Наталія здобула титул «Міс Чарівність» у 2011 році на конкурсі «Міс на візку – краса без обмежень», який відбувся в Донецьку. Наразі вона мріє про персональну виставку.

Ірина Осташко