Із розвитком населених пунктів виникала потреба в орієнтуванні, тому вулиці та провулки в містах і селах отримували певні назви. Щоправда, в Чернігові спершу свої найменування отримували кутки, а не вулиці.
Спочатку кутки отримували свої назви за прізвищами чи іменами власників заможних будинків.
«Наприклад, у Чернігові досі зберігся колишній будинок Глібова, що неподалік «Чернігівської політехніки». То той куток міста називали Глібовщина. Був також куток Рашевщина й інші. І за містом зберігався цей принцип найменування хуторів чи кутків. Так складалося історично.
А в другій половині XIX сторіччя посилився російський імперський вплив і відбувалося насадження відповідних органів влади. То й виникали нові назви вулиць, закріплені в документах. Хоча населення більш схильне було користуватися в побутовій розмові історичними назвами вулиць – за іменами власників будинків. Навіть у деяких оголошеннях могли друкувати ці назви. І місцевим людям було все зрозуміло, і для людей так було зручніше», – прокоментував «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний, кандидат історичних наук, директор Чернігівського історичного музею ім. Тарновського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Смартфон до дня народження: на Чернігівщині привітали талановиту дівчину
Натомість назви вулиць були більш потрібні під час виготовлення різної документації, зокрема земельних документів, загального плану міста. І вулиці потрібно було вказувати при поданні судових заяв.
І загалом Чернігів активно розбудовувався в другій половині ХІХ сторіччя.
Окрім того, певна частина назв вулиць була пов’язана з церквами чи релігійними святами. У Чернігові, до прикладу, були вулиця Єлецька, що поблизу Єлецького монастиря, Воздвиженська вулиця, на якій розташовувався готель, у якому зупинявся Тарас Шевченко. Була Миколаївська вулиця, де стояла стара церква.
«Святомиколаївську вулицю відновили, вона неподалік сучасної філармонії. А поблизу П’ятницької церкви була вулиця П’ятницька. Були Богоявленська вулиця, Богуславська. Були вулиці названі на честь чернігівських князів – Святославська, Мстиславська», – пояснив Максим Блакитний.
Перші спроби перейменувань вулиць у Чернігові, щоправда, це відбувалося більш декларативно, датуються 1919 роком, коли радянська влада закріпилася. Більш масштабно цей процес відбувався, починаючи з 1922 року. Тоді й почали з’являтися назви вулиць, що прославляли радянських діячів і радянську діяльність.
І вже після того, як постала незалежна Українська держава, почався процес декомунізації та повернення старих назв вулиць чи найменування їх на честь сучасних героїв.
Фото: Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
