Сергія Горобця на Чернігівщині знають як професійного історика. Проте лише небагатьом відомо, що окрім роботи він має ще й безліч захоплень. Одне з них — спорт. Щоправда, панові Сергію вдалося поєднати тренування з волонтерським проектом. Але про все — детальніше.
У селі Петрушин Чернігівського району чоловік, як-то кажуть, на голому ентузіазмі, організував спортивну секцію.
«Це село для мене рідне. Майже сім років працював у місцевій школі вчителем історії. Той час завжди згадую з теплотою», — каже пан Сергій.
Нині село Петрушин можна вважати депресивним населеним пунктом. Тут проживають менше півтисячі жителів, навіть школу закрили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «І в спорті, і в житті головне – не зупинятися», – LIFE від Сергія Кужельного
«Школа — хороша, двоповерхова, зведена в 1983 році, з шикарною спортивною залою, яка нині не в кожному селі є. Але згодом постало питання про закриття цього навчального закладу. Щоб зберегти його, розробили цілу програму. Спортивний чинник був однією із складових порятунку. Школу, щоправда, все одно реорганізували, певний час вона була початкова. А в цьому році її взагалі закрили, бо в селі вже немає дітей відповідного віку. Проте спортивний зал і купа молоді залишилися. Тож навіть за таких обставин і без грошей не хочеться опускати рук», — розповів історик.
Сергій Горобець називає себе прихильником спорту. Пригадує, коли вчителював, сам залюбки ганяв м’яч з хлопцями у шкільному спортивному залі.
«Тепер я організував таку собі секцію з бігових видів спорту. Насамперед футболом, волейболом і баскетболом займаємося. За свої гроші купив м’ячі, футболки, потрібні сітки. І основна фішка: кожен із дітлахів, який приходить поганяти м’яча, отримує шоколадку. Це одне із заохочень, аби спорт у дітлахів асоціювався з чимось приємним. Водночас це і якась спроба селу допомогти, щоб воно не перетворювалося зовсім на депресивне. Школа ж не розбита, і дітлахи сприймають тренуванняв ній позитивно», — пояснює чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спортивна зірка Ольга Бібік провела в Чернігові ранкову акцію-тренування
Пан Сергій зауважив, що веде статистику занять.
«У нас уже 158 тренувань відбулося. Навіть відмічаю, скільки дітей приходить. Усе задля того, щоб якісь ювілеї справляти. До речі, розпочали ми 14 жовтня 2017 року. Скажімо, на Новий рік можемо сісти торти поїсти, якимись грамотами дітей відзначити. Усе задля того, щоб зустрічі цікавими були», — коментує ентузіаст.
За словами Сергія Горобця, взимку на тренування зазвичай приходять 10–15 дітей, буває й 20. А влітку приїжджають онуки місцевих жителів, то дітей стає значно більше. До речі, тренуються не тільки хлопці, а й дівчата. Щоправда, учнів початкових класів не запрошують, орієнтуються дебільшого на старших школярів.
«Тренування щотижня по суботах, влітку — двічі на тиждень. Дев’ять місяців на рік, поки погода сприяє, їжджу в село велосипедом. Для мене це своєрідний фітнес. А ще бігаю у спортзалі разом із хлопцями по 3–4 години. Назад повертаюся також велосипедом. Хтось за абонемент у спортзалі платить, а я ось таким чином тренуюся. І якусь користь іншим приношу», — переконаний педагог.
Наразі Сергій Горобець залишати свій волонтерський проект не збирається.
«Бажання продовжувати справу є. Головне, щоб приміщення зберегли. Ось уже рік без опалення тренуємося — просто обігрівач поставили. Хоча поки бігаємо — не холодно. Якщо не бігаємо, сідаємо біля обігрівача і п’ємо чай, гріємося. Водопроводу не маємо, тож діти самі воду для чаю приносять. Якось і світла не було — теж полагодили. Потроху викручуємося», — резюмував сподвижник.
Волонтерський проект Сергія Горобця — яскравий приклад того, що не завжди для благородної справи потрібні захмарні кошти. Головно — мати конкретну мету і бажання змінювати світ на краще. Та й народну мудрість про те, що добро повертається сторицею, ще ніхто не скасовував.
Ірина ОСТАШКО
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
