В уяві багатьох дівчат і хлопців найщасливішим днем у житті є весілля. До нього зазвичай старанно готуються, а на урочистості витрачають купу грошей, бо хочеться, щоб у найпрекрасніший день життя закоханих оточувало все тільки найкраще.
Проте свято навіть найчудовіше минає, емоційний запал поступово входить у спокійне русло, рожеві окуляри кудись зникають, а в сімейному житті настають будні зі своїми підводними каменями. І ось тоді чоловік і дружина починають дивитися одне на одного, як кажуть, іншими очима й дивуватися, чому раніше не помічали в характері чи поведінці коханої людини того, чого раніше не було: неуважності, нечуйності, байдужості, скупості й інших негативних характеристик і моментів.
На жаль, багато сімей не витримують випробування спільним життям і розлучаються. Нерідко такі рішення ухвалюють під впливом емоцій і шквалу пристрастей, і лише через якийсь час приходить усвідомлення, що, ймовірно, не треба було так радикально діяти. Та повернути час назад нікому не під силу.
Боротися за збереження сім’ї потрібно своєчасно. Бо ламати – не будувати. До того ж, у стосунках, як і в усьому, є тонка межа, перетнувши яку, повернення назад стає неможливим…
Розібратися у складній проблемі сімейних взаємин допоможе кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної, вікової та соціальної психології Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка Юлія Примак. За її словами, навряд чи в якійсь книжці чи в якомусь іншому джерелі знайдемо вичерпну відповідь на запитання: хто, де і як має розповідати чи формувати уявлення про те, якою має бути щаслива сім’я.
Не лише цукерки, букети, а й труднощі
«У кожного свої уявлення, якими мають бути шлюбно-сімейні взаємини. Передусім зразки майбутнього сімейного життя люди переймають із батьківської сім’ї або тієї, де зростали. Також на уявлення про родину впливає купа інших факторів. Але головне, щоб люди хотіли бути разом, долаючи спільно непорозуміння, які, до речі, майже неминучі. Бо є вікові кризи, кризи розвитку сім’ї тощо», – сказала психолог.
Вона також зазначила: якщо дитина зростає в повній соціально і психологічно благополучній сім’ї, то в дорослому житті прагнутиме зберегти вже власну сім’ю. І, навпаки, дослідження підтверджують, що діти з неповних сімей у подальшому толерантніші до розпаду і своєї.
Юлія Примак
Фахівець вважає, що навчальний курс про шлюбно-сімейні взаємини та ймовірні проблеми в родинному житті був би корисним у школі.
«Бажано психологічні знання отримувати й надалі, а також поєднувати їх із власним життєвим досвідом. Хоча бути професійним психологом для своїх рідних і близьких не вдасться, оскільки емоції не дадуть змоги бути об’єктивним і розсудливим, та й взагалі – це неетично», – зазначила Юлія Примак.
Усім мамам на замітку
Нині доводиться чути багато нарікань, що мами не так, як треба, виховують саме хлопчиків. Що вони виростають неготовими до дорослого життя та нездатними нести відповідальність.
«Однозначно стверджувати, що саме сучасні хлопчики не готові до дорослого сімейного життя – не буде правильним і коректним. Зокрема, проведене мною дослідження серед молоді віком 18-21 років продемонструвало, що саме представники сильної статі більш готові до сім’ї: і куховарити, і прибирати, і виховувати дітей. Може, це й теоретичні їхні бажання-орієнтири, але і це вселяє оптимізм», – зазначила психолог.
Та вона вкотре повторила, що до кожної ситуації треба підходити індивідуально.
«Важливо пам’ятати, що хлопчик виросте, і йому важливо самостійно й відповідально будувати власну сім’ю, бути гарним прикладом у наслідуванні вже для своїх нащадків, особливо синів, яким дуже потрібен зразок сильної чоловічої, але й водночас людяної поведінки. Цим прикладом також може бути хрещений, старший брат, дідусь чи вчитель зрештою. Але при цьому не менш важливе самовиховання і цілеспрямованість хлопця-чоловіка. Бо з історії маємо чимало прикладів, коли чоловіки опинялися на війні, а їхні сини навіть за таких обставин зростали самостійними та відповідальними.
А загалом завжди у батьківсько-дитячих стосунках у пріоритеті – довіра, побудована на повазі, щирості та зрілій адекватній любові батьків або тих, хто їх заміняє», – розповіла Юлія Примак.
Коли зняли рожеві окуляри
Психолог розповіла, що на початку шлюбу люди проходять етапи матеріально-побутової, морально-психологічної, інтимно-особистісної адаптації. Простіше кажучи, притираються одне до одного. Тому й загроза розлучень може виникати неодноразово. Але якщо люди важливі, цікаві й потрібні одне одному, у них, попри всі негаразди, виникатиме бажання вчитися, підлаштовуватися, дослухатися, змінюватися, чути одне одного. Хоча з віком це даватиметься складніше.
«Дійсно, в реальному сімейному житті може виявитися, що чоловік чи дружина з різних причин не вміє чогось робити, наприклад, куховарити. І це нормально. Вчитися, як кажуть, ніколи не пізно. Аби було бажання. Ідеальних людей немає.
З роками ми фізично й психологічно дорослішаємо – змінюємося, ловлячи себе на думці: «Що нового я дізнався і навчився, і чи принесло це певну користь не лише мені, а й ближньому – діткам, моїй другій половині, батькам». Аби кожен із нас жив за таким принципом, мабуть, і розлучень, і конфліктів поменшало б. Сімейне щастя – в турботі про іншого. І тут згадуються слова талановитої людини Богдана Ступки: «В мене найбільший друг – моя дружина», – зазначає кандидат психологічних наук.
Про кризові моменти в стосунках
Майже всі чули, що в сім’ях у певні періоди можуть виникати напружені або, як ще їх називають, кризові ситуації. Причому від них не застрахована жодна родина, навіть найміцніша.
«Кризи неминучі. Щоправда, одні родини вони зміцнюють, а інші, на жаль, руйнують. Ці труднощі можуть бути об’єктивними. Це прийняття на себе подружніх обов’язків, засвоєння батьківських ролей та прийняття факту появи нового члена сім’ї – дитини, й такі інші моменти. А можуть бути й аномальні труднощі: зрада, розлучення, хвороба, смерть тощо. А буває, що ці два види труднощів збігаються в часі і виникає ефект подвійної кризи», – повідомляє вона.
Однак психолог переконана: якщо сім’я згуртована, в ній панує любов і повага, психологічна зрілість подружжя, то такі кризи роблять її міцнішою.
«Успішний і стабільний шлюб – це відповідальна праця обох із подружжя, причому кожного дня з року в рік», – сказала Юлія Примак.
Хто в домі головний?
Раніше в більшості випадків головою родини вважався чоловік. Натомість жіночою прерогативою було ведення домашнього господарства, догляд за дітьми та інші хатні справи. Тепер же часто можна почути, що головний той, хто більше заробляє.
«Зазначу, що у європейців і сучасної молоді увиразнюється явище послаблення диференціації чоловічих і жіночих ролей у сім’ї та поза нею. Ідеально, якщо обидва з подружньої пари орієнтовані на рівність, повагу, взаємодоповнення, психологічно зрілу підтримку. Хоча знову-таки, хто які має зразки, орієнтири на сімейне життя. Як уже казала, часто-густо людина відтворює зразки, закладені батьківською сім’єю. І добре, якщо вони позитивні й прийнятні для обох.
Водночас часто буває на практиці, що саме нерозв’язана проблема «влади» в сім’ї стає причиною розлучення. Але той, хто має владу – чи це влада грошей, чи примусу, чи авторитету, – має і відповідальність, про що не повинні забувати», – говорить Юлія Примак.
Нерозлийвода
Досить часто буває, що чоловік і дружина працюють пліч-о пліч на одному й тому ж підприємстві. Тож у робочий час вони поруч і вдома, звісно, разом, і відпустки в той самий час зазвичай беруть. І поступово у чоловіка чи дружини виникає тривожне питання: чи сприятлива така ситуація для їхньої родини, чи не набриднуть швидко одне одному?
«Добре тоді, коли є кохання і бажання бути разом. Нехай працюють і відпочивають разом. І день, і ніч разом, якщо це бажання обох. Головне, аби у пари не виникало відчуття-напруження, що вже набридли або нецікаві. Бо таке часто може бути. Якщо ж на певному етапі спрацював останній механізм, змінюйте щось у своєму житті, не полінуйтесь обміркувати і поділитися своїми переживаннями зі своєю другою половинкою. Вчимося слухати і чути одне одного все життя. Але, нагадую, що відчуття задоволеності шлюбом, його складовими – індивідуальне», – пояснює психолог.
Чи розповідати, що було до шлюбу?
Про свою кохану людину багато хто хоче знати все до подробиць. Але дехто думає, що розповідями про колишнє можна зруйнувати сучасне.
«Із довіри починати – добре. Вона має бути завжди. Якщо є гострий інтерес у другої половинки до вашого попереднього періоду життя – розказати бажано, адже яка ж довіра в іншому випадку буде. Невідоме часто цікавить і турбує, а отже, створює напруження. Якщо певні моменти, на вашу думку, матимуть небажаний ефект – не треба деталей. Будьте собою і живіть за принципом «тут і тепер», якщо хочете бути поряд із людиною, яка вас приймає таким чи такою, яким ви є», – радить Юлія Примак.
Щоб любовний човен не потонув у проблемах
«Аби людям зберегти шлюб, дуже важливо обом розвиватися: особистісно, професійно тощо. Якщо хтось один «росте», а інший – ні, це реальна загроза для шлюбу. Пристрасне кохання справді не вічне, але воно не зникає, а переходить у взаємну повагу, в інші форми. Відчуття, що поряд рідна людина – одна з таких форм», – зауважує доцент.
Що таке жіноча мудрість?
Дуже багато жінок поводяться, як справжні істерички, заводяться через дрібниці, влаштовують сімейні сварки і не йдуть на компроміс, що аж ніяк не сприяє зміцненню родини. Тож жінкам часто радять бути мудрими.
«Мудрість – це досвід і відповідальність. Мудра жінка, отже, поряд і мудрий чоловік. Все ж взаємопов’язано. Ми підлаштовуємося одне під одного, адаптуємось, тож вчимося одне в одного і змінюємося разом. Це ота щоденна багаторічна праця, спрямована на те, аби була сім’я. Якщо жінка психологічно сильна, вона здатна спрямувати на це і психологічно слабкого чоловіка (або навпаки, коли психологічно сильний чоловік це робить).
А ще мудрим чоловіку і жінці обов’язково треба вчитися щиро просити вибачення, роблячи висновки, та щиро пробачати одне одному», – пояснює психолог.
Шлюб і щастя
Вислів, що офіційний шлюб не врятує сім’ю від розпаду, чув практично кожен. Натомість існують дослідження, що у так званому громадянському шлюбі чоловіки зазвичай вважають себе неодруженими, а жінки – заміжніми. Тож багато хто замислюється, в якому з цих союзів шукати щастя.
«Сьогодні дійсно, як ніколи, увиразнилося явище, коли люди разом, а не оформляють офіційного шлюбу; коли діти є – добре, а їхня відсутність – не страшно. Але кожен обирає собі те, що бажає і на що заслуговує, йдеться про емоції й поведінку. Ми самі часто несвідомо провокуємо щось, а потім дивуємось, звідки взялося», – вважає Юлія Примак.
І наостанок психолог розповіла, що таке щастя, яке багато хто не знає, де шукати.
«Справжнє щастя дорослої людини – бути людиною серед людей. Не про фізичний аспект йдеться, а психологічний, емоційний, душевний. Коли усвідомлюєш, що підтримають, допоможуть, не зрадять», – переконана психолог.
Сподіваюся, поради психолога стануть читачам у нагоді. І бережіть найцінніше, що маєте, – власні родини. Бо навряд чи хтось зможе любити сильніше, ніж найрідніші люди.
Спілкувалася Ірина Осташко
