Як живе сіверський власник «Тарасомобіля», якого півтора року тому показували мало не на всіх телеканалах

Влітку 2019 року українські телеканали мало не наперебій показували сюжети і новини про жителя Любеча Тараса Тарасенка. Вірніше, про його автівку, яку для хворого на ДЦП сина винайшов і власноруч сконструював батько Петро Тарасенко. Не відставали від телевізійників колеги-газетярі та інтернет-сайти. Тож про пана Тараса дізналися в усіх куточках України.

Щоправда, відтоді, як чоловік побув зіркою публікацій і сюжетів, минуло півтора роки. Тож ЧЕline вирішив з’ясувати, як пережив «зіркові» моменти Тарас і як змінилося його життя, коли він став відомим на всю країну.

Згадуючи події 2019 року, чоловік зізнався, що така увага з боку журналістів, звісно, приємна. Але через деякий час вона почала втомлювати.

«Дійсно, майже всі ЗМІ щось про мене написали. Увагу до себе певний час відчував серйозну. Навіть був момент, коли приїжджав на роботу, пів дня працював, а далі розумів, що наступні пів дня треба приймати якусь знімальну групу чи журналіста. Навіть у якийсь місяць це вже стало рутинною справою.

Окрім уваги до власної персони, що, звісно, приємно, єдиний плюс, що домовлялися з усіма знімальними групами та журналістами про те, що зніматимуть не лише цю автівку, розповідаючи історію про мене, а й висвітлюватимуть мою роботу. Це допомагало мені у моїй звітності, потрібній для роботи», – розповів пан Тарас.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Тарасомобіль»: подробиці про електромобіль, який змайстрував батько для сина

Нагадуємо, що професія у чоловіка творча. А з вересня 2020 року він – директор Любецького будинку культури.

«Зараз працюємо в звичному режимі. До речі, з початком епідемії ми одними з перших в області перейшли на випуск аудіовізуальної продукції. Вже це трішки набридло, безумовно. Цілий рік знімати відео замість живих концертів не дуже цікаво. Але нічого не вдієш, таке нині життя.

Під час карантину працював по-різному. Був час, що у відпустку відправляли. Трішки за власний рахунок, трішки ні. Зараз, до речі, теж у відпустці, але з власної волі.

Я, як і всі учасники художньої самодіяльності, з якими працюю, дуже хочу на сцену. Хочемо створювати культурний продукт певної якості у взаємодії з глядачами. Чим ми і займалися до карантину.

Нині готуємося до виступу на Дні пам’яті героїв Дебальцевого, це буде 20 лютого в Чернігівському філармонійному центрі. Взагалі багато особистого часу в роботу вкладаю і особисті кошти також, бо в наш непростий час інакше ніяк. Головне – любити свою роботу», – зазначив Тарас Тарасенко.

До речі, на нинішній рік він покладає великі сподівання.

«Маємо надію, що цьогоріч вдасться у будинку культури зробити ремонт, аби перетворити його на центр культурних послуг, у якому буде все: бібліотека, гуртки, мистецька філія тощо. Дай Бог, щоб усе вдалося», – вірить директор Любецького будинку культури.

Поцікавилися і життям пана Тараса поза межами роботи та його планами на відпустку.

«Робота забирає дуже багато часу. Але зараз у відпустці, то, якщо вдасться, хочу з’їздити на кілька днів до Львова. Торік возив туди наших творчих дітей, дуже сподобалося.

А взагалі було багато творчих планів – кликали виступати в Батумі, до Грузії, до Львова, Бердянська й інших міст. Десь до 10 конкурсів мало б відбутися, але пандемія сплутала усі плани. Але ж нічого не вдієш, це життя. Однак, думаю, ми ще виступимо і все здолаємо, аби Господь здоров’я давав», – відповів чоловік.

До речі, вже згаданий «Тарасомобіль» на ходу. На ньому пан Тарас, як і раніше, їздить на роботу й куди треба.

«Машинка бігає, хоча взимку їй трошки складно. Заводиться нормально, а ось їде, буває, не дуже. Акумулятор на морозі втрачає свою здатність довго тримати заряд. Але нічого, їжджу, навіть за -15.

Оскільки машина доволі важкенька, то по снігу вона пробирається. Спеціально в кучугури снігу не заїжджав, до роботи доїжджаю без особливих проблем», – повідомив Тарас Тарасенко.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко