Випадково чи ні, сьогодні я поринула в зиму неймовірної краси. За звичкою потяглася до рюкзака по телефон, аби зафіксувати вранішні пейзажі засніженого Чернігова й показати вам. Проте вже на 3-му кадрі згадала – а не покажу ж. Ай, як же стало шкода вас і прикро за себе. Але наступна думка перевернула свідомість: а кому вони, в принципі, потрібні, мої світлини? Моя зима нічим не відрізняється від вашої і споглядати її краще не з Фейсбука, а на вулиці…
Загалом перший день експерименту пройшов під девізом «реорганізація»: робочого процесу, налагодження контактів і найголовніше – стилю життя. Ранок почався не з кави, а – що важливіше – зі сніданку! Для когось це норма, для мене подвиг. Далі більше – обід не перед монітором. Є чуйка, що сім днів можуть вилитися в сім додаткових кілограмів, але це останнє, за що я хвилююся.
Друге – я перейшла на вербальне спілкування. Прийняла чимало дзвінків від близьких небайдужих людей, на яких раніше не вистачало часу. Щойно, наприклад, телефонував брат. Четвертий раз. За півдня. Переважно, аби поржати з мене, але ж я відчуваю – переживає.
Ще коротко про відмінності життя «з» та «без» соцмереж – я виконую роботу вдвічі швидше, зосереджуюсь втричі краще, запам’ятовую… просто запам’ятовую без нотаток.
Також дійшли чутки, що в соцмережах обговорюють мою ломку та припухлість під очима (від сліз). Поклавши руку на серце, я усміхаюся (це був своєрідний самчик, що українською – селфі).
До речі, дуже тішить активність читачів, які лишають чисельні коментарі з приводу нашого експерименту. Групі підтримці надсилаю закоханий смайлик, критикам – просто підморгну. А Юрію відповім особисто: ми виставляємо напоказ не лише свої недоліки. Робота багатьох сучасних людей тісно пов’язана з комп’ютером та ненормована, й віртуальне життя для таких людей часто стає імітацією особистого. Страшно? Тоді вимикайте інтернет, вийдіть хоча б на балкон і подивіться нарешті на цю казкову зиму! Щоб я не нервувала.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
Ну мені здається-це найважче завдання…. тим більше нинішні журналісти дуже прив’язані до соцмереж.
Я теж так думала, доки не побачила захекану, мокру, червону Аліну Клименко, яка просто залітає в офіс без 1 хв. 9! Вищали всією редакцією — вона таки змогла))