Чернігівський активіст Олександр Гашпар на своїй сторінці в одній із соцмереж залишив пост, що вчора ввечері, 5 січня, забув рукавичку в автобусі № 39.
Чоловік із цього приводу зовсім не засмутився, бо думав, що на транспортному підприємстві, яке займається перевезенням людей, є бюро знахідок загублених речей. Сьогодні рано-вранці чоловік попрямував до ЧТУ, аби забрати свою річ. Однак не все так сталося, як гадалося.
«У чоловіків, які стояли у воріт «ЧТУ» і вносили якісь записи у відомості після кожного виїзду тролейбуса з парку, спитав, до кого можна звернутися з приводу загубленої речі. Мене відправили до центрального диспетчера, яка вже зрання була чомусь зла, і хоча ротом у віконце вона казала мені «Вы что, думаете, что мне сносят сюда все утерянные вещи?». Після «мілої» бесіди з диспетчером, я хвилин 30 постояв біля воріт ЧТУ, впродовж яких виїхало лише три 39-х автобуси (із 10 наявних), але в жодному з них рукавички не знаходили. Коли зрозумів, що права рука починає відмерзати, пішов додому з неприємним осадом, але з приємним наміром купити нові рукавички», – йдеться в пості.
ЧЕline зацікавила ця історія. Бо випадки, коли люди забувають свої речі у громадському транспорті, непоодинокі. По коментар, як діяти в такій ситуації, звернулися до начальника управління транспорту і зв’язку Чернігівської міської ради Олександра Бєльського.
«У Чернігівському тролейбусному управлінні немає служби знахідок загублених речей. До того ж, договір із перевізником не передбачає її організації. У разі, якщо пасажир щось забув у транспорті, треба записати номер автобуса чи тролейбуса. Можливо, це стане в пригоді в пошуках», – сказав Олександр Бєльський.
Як бачимо, приказка, що порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого, надзвичайно актуальна. Насамкінець залишається хіба що нагадати, що у громадському транспорті пасажирам треба бути максимально уважними.
