Слово про святкування Різдва Христового 7 січня (за юліанським календарем).
Починаючи з 2018 року, влада в Україні ввела додатковий вихідний день – 25 грудня. Можливо, це або щось інше спровокувало розмови про “правильність” нашого Різдва 7 січня. У ЗМІ час від часу з’являються матеріали із заголовками: “Вкрадене Різдво”, “Неправильне Різдво”. Мовляв, ми пов’язуємо традиції святкування Різдва Христового з Росією, більше того, навіть з СРСР. Різдво — і СРСР?! І зауважують, що весь цивілізований світ відзначає Різдво Христове 25 грудня.
Мене завжди обурювала неправда, з якою погоджуватися за будь-яких обставин неможливо. Більше того, мовчанням зраджується Бог. Тож думаю, що потрібно зміцнити впевненість православних, щоб не вагалися у правильності нашої з вами віри.
На докори про те, що весь світ святкує 25 грудня, у нас є проста відповідь: більшість православних (а це до 90 відсотків) святкують якраз 7 січня. І це не лише віруючі України і Росії, а й Єрусалимської церкви, Білоруської, Казахстану, Молдови. І, насамперед, це – Афон, котрий є потужним стержнем православної віри. А спрямувати Афон в інше русло ніколи не вдасться. Афоніти знають, коли відзначати Різдво.
Нам приводять в приклад Антіохійську та Алесандрійську церкви. Але ж треба враховувати, що та ж Антіохійська церква зовсім не чисельна (до 500 тисяч віруючих). Свого часу Антіохія зазнала величезних потрясінь. У 1268 році Антіохія була повністю стерта з лиця землі, і кожна її церква була знищена єгипетськими мамлюками. Перед цим Антіохією володіли хрестоносці, котрі намагалися навернути населення до католицької віри і не безрезультатно. Зараз патріархія знаходиться в Дамаску і переживає надзвичайно складні часи. Є той же ІГІЛ, котрий переслідує православних. Те ж саме можна сказати і про Александрійську церкву (не плутати з Коптською православною церквою, у якій віруючих близько 18 мільйонів чоловік і Різдво вони святкують разом з нами). Нині Александрійська церква за кількостю віруючих невелика, вона намагається об’єднати під своїм проводом більшість віруючих африканських країн. І тут, як правило, православ’я змішується з місцевими віруваннями, традиціями, звичаями. Таким чином, Александрійська церква зміщується в сторону екуменізму.
Безсумнівним є той факт, що православних, котрі разом з католиками святкують Різдво 25 грудня – 10-12 відсотків. І це ті православні, котрі, так чи інакше, свого часу потрапили під вплив католицької або протестантської церкви, як Фінляндія. Православних Фінляндії трошки більше ніж 50 тисяч. І на календар визначення церковних свят значно вплинула лютеранська церква.
Якщо ж хтось говорить, що ми залежні від традицій Радянського Союзу – це повна нісенітниця. Адже в СРСР взагалі заперечували релігію. Ми пам’ятаємо цитати Леніна: «Релігія – це опіум для народу». Більше того, коли у січні 1918 року Радянська Росія перейшла на григоріанський календар, влада залишила 25 грудня вихідним днем, щоб заплутати та розділити православних віруючих. А потім взагалі в 1929 році Йосип Джугашвілі скасував і цей вихідний день.
Що стосується Росії. Шановні, це не Росія вплинула на нас, а наші святі отці, починаючи з часів правління Володимира Великого, навчали нинішніх росіян. Тоді наших священників направляли у головні центри племінних союзів, розташовані на території сучасної Росії. Спочатку священнослужителями були греки. Так, до Новгорода був направлений Іоаким Корсунянин, якого Володимир Великий спочатку запросив з Херсонесу до Києва. Після нього Новгородську єпископську кафедру очолювали вихованці нашого Києво-Печерського монастиря (із середини Х століття до 1156 року): Стефан, Герман, Микита Затворник Печерський, Іоан, Ніфонт. Друга єпископська кафедра на території нинішньої Росії знаходилась у Ростові. Першим єпископом був грек Феодор, котрий прибув з Києва. А потім ростовськими єпископами були Леонтій та Ісаія, вихованці Києво-Печерського монастиря. Більше того, мешканці Ростово-Суздальської землі говорили на фіно-угорському діалекті племені меря. Леонтій та Ісаія активно самі вивчали місцевий діалект, щоб мешканці могли розуміти проповідників. Паралельно вони навчали місцеве населення церковно-слов’янській писемності. Завдяки цьому, місцеві фіно-угорські племена (меря, мещера, мурома, голядь, чудь, весь) поступово вивчили церковно-слов’янську мову, котра згодом адаптувалася в російську. На жаль, можновладці та історики мовчать про те, що саме наші предки навчили нинішніх жителів Росії церковно-слов’янській мові, а відтак і писемності. Але, найголовнішим є те, що святі отці розповсюдили православ’я на території сучасної центральної і північної Росії.
Друга хвиля місіонерів-монахів відбулася в часи, коли наша земля часто піддавалася руйнуванню кримськими ордами. Багато монахів переселилися на територію тодішньої Московїї, будували там монастирі і сприяли розвитку писемності, духовності, православної релігії і державотворенню. Києво-печерські монахи заснували той же Псково-Печерський монастир, котрий завжди був центром просвітництва в Росії. Серед митрополитів, котрі у той час значно вплинули на розвиток Московії були – Алексій Чернігівський, Петро, Кіпріан, Феогност та інші, які більшість свого часу перебували в Москві, хоча за статусом вважалися митрополитами київськими.
Третя хвиля просвітництва мала місце в часи правління від Петра І до Катерини ІІ (кінець XVII та XVIIІ століття). Коли говорять, що Петро І через Балтійське море прорубав вікно в Європу – це, м’яко кажучи, неправда. Цей шлях відкрила йому Україна. Найголовніші митрополичі та єпископські кафедри тодішньої Московії очолили саме вихідці з України: Іоан Тобольський (Максимович) з Ніжина, Димитрій Ростовський (Туптало), Феофан Прокопович, Антоній Стаховський з Ріпок, Софроній єпископ Іркутський, Інокентій єпископ Іркутський, митрополит Ростовський і Ярославський Арсеній (Мацеєвич, якого закатувала Катерина ІІ за те, що не побоявшись царського указу, відкрито виступав проти закриття монастирів), єпископ Іоасаф Білгородський (Горленко) з Прилук та багато інших. Ці люди вплинули на сьогодення Росії, адже вони несли просвітництво в тогочасну Московську державу.
Зважаючи на перелічені вище факти, можна з упевненістю сказати: не Росія спонукає нас святкувати Різдво за юліанським календарем, а це ми їх так навчили.
І ще: головна ідея прибічників григоріанського календаря – рік за юліанським календарем не співпадає з астрономічним роком. За юліанським календарем, рік — це 365 діб і 6 годин, астрономічний рік має 365 діб 5 годин 48 хвилин і 46 секунд. Неспівпадіння – 11 хвилин 14 секунд. Але, якщо нам святкувати Різдво 25 грудня, треба зміщати всі православні свята. Католики не святкують Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня, а святкують на 13 діб раніше. Так само і Успіння Пресвятої Богородиці, і свято апостолів Петра і Павла та інші. Тоді змістяться всі православні пости і, навіть, Великдень. За рішенням Вселенского церковного собору, Великдень святкується після єврейської Пасхи. У католиків – по-різному: може бути до, може бути після. Ми впевнені, що Благодатний Вогонь, який сходить саме на православний Великдень, ще раз доводить, що саме наші православні свята за юліанським календарем є правильними перед Богом.
Маємо ще один доказ того, що світ є духовним, а не матеріальним. Вчені часто розглядають світ тільки з матеріальної сторони буття. І це помилка. До прикладу, коли Ісуса Христа розіп’яли в п’ятницю зранку, а воскрес Він з першою зіркою з суботи на неділю, пройшло не більше двох астрономічних діб. Але, в усіх Святих письменах Господь, усі його пророки і апостоли говорять про три дні і три ночі. Я часто колись ставив собі питання: де беруться додатковий день і ніч? А потім, років 15 тому, прочитав у отця церкви Григорія єпископа Ніського, учасника і одного із організаторів Другого Вселенского церковного собору, що саме сонячне затемнення в п’ятницю розділило день. Через те з’явилися додаткові ніч та день. Господь і апостоли сказали, що в Господа один день – як тисяча років і тисяча років – як один день. Тому, не треба рахувати секунди і хвилини, а просто в духовному плані вірити, що саме ті дні, які визначені святими отцями і підтверджуються чудесами від Бога, і є днями великих православних свят. А доводи вчених з цих питань – це суєта суєт, бо мудрість світу цього є безумство перед Богом.
Православні брати і сестри, вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Цього світлого дня кожного з нас переповнює особлива духовна радість, бо ми славимо народження Сина Божого, Ісуса Христа, Спасителя нашого.
Бажаю кожному любові до ближнього, добра, миру, здоров’я, затишку Вашим оселям, родинної теплоти та щирості у стосунках один з одним. Нехай Господь береже Вас та Ваші родини! Бажаю Божої Благодаті в добрих починаннях та чистоти в помислах.
Христос рождається – славімо Його!
З найкращими побажаннями,
Ваш земляк Олег Обушний
