Суспільство

Зупинись, мить, або Секрети вдалого кадру від чернігівської фотомайстрині (Фото)

У наш час технічного прогресу фотоапарат або хоч би камера в мобільному телефоні є в кожного. Тож маємо можливість фотографувати кого і що завгодно в будь-який час. Але водночас мода на світлини, замовлені в професійного фотографа, нікуди не відійшла. Тим паче, що справжніх майстрів не так уже й багато, принаймні в Чернігові.

Професіоналів видно здалеку – заради вдалого кадру вони готові  експериментувати й ризикувати, тож завжди перебувають у вирі подій. Зазвичай носять із собою великі й важкі сумки з потрібним спорядженням. Тому багато хто вважає, що фотограф – більше чоловіча професія. Але ж ні! Представниці прекрасної статі нічим не поступаються колегам-чоловікам.

Сьогоднішня розмова – з чернігівським майстром Анастасією Біанки, яка вже багато років займається фотографуванням і залюбки навчає цій справі інших.

Анастасіє, звідки у вас любов до фотографії?

З дитинства. Якось на мій день народження мама запросила професійного фотографа, аби він сфотографував нашу родину. Звісно, тоді я не розуміла, що відбувається і навіщо дорослі намагаються привернути мою увагу, мало не скачуть довкола, пропонують безліч різноманітних іграшок, усміхаються, без кінця хвалять мене.

Та коли мама принесла додому вже готові фотографії, я не могла відірвати від них погляду, і дуже довго їх розглядала. На одній із них я сиджу в татка на плечах, на іншій – тримаю в руках іграшковий пістолетик…

Тоді я подумала, що дядя-фотограф – це чарівник, який вміє зупиняти красиві миттєвості, зберігати їх і дарувати людям. Отоді й з’явилась мрія самій стати чарівницею.

Як сталося, що захоплення переросло в справу життя?

На щастя, мрії здійснюються. Мені поталанило познайомитися з надзвичайно талановитим фотографом Іваном Панченком, який і став моїм першим вчителем. До речі, він ще поет і музикант.

Саме в його фотостудії я зробила свій перший знімок і побачила на власні очі, як на білому папері під дією спеціальних розчинів, які до того ж дивно пахнули, з’являлися зображення.

Коли вже почала працювати, мої заробітки йшли на те, щоб купити хороший фотоапарат.

Потім я потрапила до фотостудії чернігівського драмтеатру і познайомилася із відомим фотохудожником Олександром Степановичем Тасицем, який навчив мене композиції знімка. Я часто спілкувалась із ним, а він розкладав переді мною свої знімки, на які можна було дивитися годинами, і багато-багато розповідав про секрети фотографії.

Мені хотілося вдосконалюватися. Тож одного разу почула по радіо про набір до групи фотографів Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування. Не роздумуючи вирушила збирати необхідні для вступу документи. Там доля звела з Вчителем із великої літери – Миколою Бендиком. Це наставник і хороший друг цілого покоління фотографів. Завдяки йому збагатилась новими знаннями. Навчалась старанно, як кажуть, для себе, і отримала диплом із відзнакою. Микола Михайлович запропонував мені роботу майстра на кафедрі фотографії і я погодилася.

Що любите знімати і що доводиться?

Понад усе мені подобається робити портрети. Також люблю репортажну зйомку, фотографувати відомих політиків, міські заходи. Радує, що в нашому місті легенд їх відбувається чимало. Фотографую королев і принцес краси Чернігова, України і навіть світу.

12 років була провідним фотографом у модельному агентстві «Defile Models’ City». Я також професійний фотограф конкурсів краси.

Особливе місце – театральна і концертна зйомки. Головний режисер драмтеатру імені Шевченка запрошує мене на всі свої прем’єри. І я за це йому щиро вдячна.

Чи бувають нефотогенічні люди? На що варто звертати увагу, коли робиш портретне фото?

Нефотогенічних людей не буває. Треба лише достатньо часу приділити підготовці людини до зйомки. Кажуть, що саме від моделі залежать 80% успіху фотографа.

Передусім модель має бути після відпочинку. Досвідчені професійні фотомоделі перед конкурсами краси близько двох тижнів не користуються декоративною косметикою.

Багато залежить від візажиста й перукаря, від їхнього вміння сховати недоліки людини і підкреслити достоїнства.

Завдання фотографа – допомогти людині увійти в потрібний стан, відкоректувати позу, вибрати найбільш виграшний ракурс, правильно виставити світло та натиснути спускову кнопку в потрібну мить.

На вашу думку, фотограф – це більше жіноча чи чоловіча професія? Особливо коли доводиться носити важку сумку?

Так, згодна, часто сумка у фотографів важка. Та порівняно з іншими труднощами професії це несуттєво. Важлива не стільки фізична підготовка, як самоконтроль і самодисципліна.

Фотограф має бути готовим до праці в непередбачуваних обставинах, а також до відсутності особистого часу.

Буває, що робочий день фотографа триває 18 годин на добу. Окрім цього, він має бути готовий до зйомки навіть у свій день народження. У будь-який час їхати до іншого міста чи країни. У фотографа не повинно бути страху, адже інколи доводиться працювати в умовах, небезпечних для життя.

Тож фотограф – професія чоловіків чи дуже сильних жінок, і я маю на увазі не фізичні якості.

Якими досягненнями пишаєтеся?

Насамперед заслугами моїх учнів. Деякі з них стали фотохудожниками, дизайнерами, працюють у галузі рекламної фотографії. А Маріанна Харді стала фотокореспондентом і нагороджена премією Леоніда Глібова за фотопубліцистику в «гарячих» точках. До речі, це не єдина її нагорода. Її відзначили двоє президентів України. У 2012 році вона отримала подяку від Леоніда Кучми за багатогранний талант і яскравий мистецький хист, а цьогоріч Петро Порошенко нагородив її орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Окрім того, вона багато разів займала перші місця й отримувала дипломи за участь у фотоконкурсах. Постійно влаштовує фотовиставки в Чернігові, а також за кордоном – у Польщі, Болгарії й Литві.

Чи є якісь універсальні поради людям, які самі беруть в руки фотоапарат, роблять знімки і не все їм вдається?

Є. Треба знайти хорошого вчителя. Людина, яка купила скрипку, – це ще не скрипаль, а просто людина, в якої є музичний інструмент. Чому у фотосправі має бути інакше?

Робота над собою, постійне самовдосконалення, багатократне повторення, прагнення отримати нові знання вміння і навички – все це шлях до майстерності. І не тільки у фотосправі.

Ірина Осташко

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.

Ще статті по темі

Back to top button