Війна негативно вплинула на всі сфери життя, зокрема на розвиток спорту. Адже всі плани пішли шкереберть, суттєво постраждала спортивна інфраструктура, є проблеми з набором вихованців і тренерським складом. Байдарочний спорт – не виняток.
До повномасштабного вторгнення ворогів на нашу землю чернігівські байдарники тренувалися у звичному режимі, мали успіхи та досягнення, приводи для гордості, купу задумів на майбутнє і зміцнювали свою матеріальну базу…
Нині ж турботи у тренерів і спортсменів геть інші, про які раніше взагалі й подумати не могли. Окрім того, кажуть, що цьогоріч про змагання і результати говорити взагалі не варто.
«Ситуація дуже важка, бо нині ніяк сапери нам не розмінують територію, щоб ми виходили на воду. Ми виходимо через веслувальний канал – десь кілометр двісті метрів відстані від нашої веслувальної бази, яка за пішохідним мостом, ідемо пішки. Там незручно, особливо для новачків», – у коментарі для ЧЕline зазначив Сергій Гамалій, тренер-викладач КПНЗ ДЮСШ «Україна» Чернігівської міської ради.
Складність полягає і в тому, що пошкоджена будівля тренувальної бази.
«У нашій основній будівлі повибивало вікна через обстріл «Ураганами». Вірніше, одну будівлю взагалі рознесло, а основна – без вікон, вони великі і їх було багато. Якби це була міська власність, то проблем, думаю, не було б із вікнами. А так виходить, що все робимо своїми силами, бо приватна власність. Тож нині збираємо кошти на відновлення, щоб якось до зими підготуватися. Бо якщо в нинішньому стані будівля перезимує, то повністю розсиплеться і не буде можливості її опалювати і тренуватися», – пояснює Сергій Гамалій.
Пошкоджено й інвентар.
«Ми завдяки бюджету участі закупили гоночні човни, тож з інвентарем проблем не мало б бути, якби не війна. Все йшло, як належить: діти тренувалися, планували виступити на змаганнях уже на нових човнах. Тобто плани будували, але всі вони не справдилися. Інвентар пошкодився. Але пощастило, що хоч пожежі не було. Бо все узагалі згоріло б. А так просто дещо з того, що побило, можемо поклеїти, якось відремонтувати. Ті човни, які вже самі по собі старі, і їх треба вже було давно списати, нині викидаємо, бо їх ще й побило. Немає сенсу їх клеїти», – розповів тренер-викладач.
Є проблеми з набором дітей. Бо багато наших вихованців за кордоном, виїхали і поки не повернулися, мають складнощі з набором новачків. До повномасштабної війни тренери ходили по класах і запрошували дітей до секції, а нині шкільне навчання переважно відбуватиметься онлайн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Модні шопери з популярним принтом: у Чернігові жінки реалізовують проєкт «Допоможемо ЗСУ» (Фото)
«Також є проблема – група вихованців живе на ЗАЗі, а на тренування треба дістатися за пішохідний міст. То треба фактично їхати через усе місто, маршрутки рідко їздять і дорого за проїзд платити», – нарікає Сергій Гамалій.
До речі, зв’язку з вихованцями, які нині в інших країнах, не втрачають. Наші діти тренуються в Німеччині, Литві, Іспанії, Італії, беруть там участь у змаганнях.
Між тим, труднощі аж ніяк не означають, що тренування з дітьми не відбуваються, їх відновили з 1 червня. Зокрема на Стрижні, поблизу Ялівщини, працюють три тренери.
«Зібрали трішки дітей, які залишались у Чернігові, які вже з-за кордону повернулися, і тих, які приїхали назад з інших українських міст. Але вихованців у нас однозначно буде менше, ніж було торік», – зауважив тренер.
До речі, тренерів теж не дуже багато.
«Деякі тренери в нас виїхали за кордон. Це подружжя Баранових пенсійного віку. Вони поїхали до доньки в Іспанію і, мабуть, уже не повернуться, деякі тренери служать у ЗСУ», – повідомив Сергій Гамалій.
Та хай би там що було, а байдарники не втрачають оптимізму і вірять у якнайшвидшу Перемогу України. Після неї все має стати на свої місця. Буде відновлення, нові спортивні досягнення та рекорди.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Спілкувалася Ірина Осташко
Фото надав Сергій Гамалій
