росія всю свою історію колонізувала навколишні простори та території, використовуючи для цього найжорстокіші та найжахливіші методи. Скигління про те, що «Крим подарували, а він був колись наш», звучить із кожного рупора, утім, із цього ж рупора ніколи не почуєте про території, які були історично українськими і лише в результаті загарбання виявилися приєднаними до складу імперії.
Історики зазначають, що викрадені землі України можна відстежити майже по всій лінії «сусідства». Розказати про такі факти ми попросили Сергія Бутка, представника Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.
Пане Сергію, розкажіть, яку історичну правду намагається приховати кремлівська пропаганда про загарбані землі?
Коли ми розглядаємо тему етнічних українських земель, які тепер у складі російської федерації, то треба зазначити, що зараз ми ведемо оборонну війну за визволення всіх українських земель у межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Саме за ці кордони ми воюємо, далі цих кордонів ми не ставимо мету. Але якщо подивитись у минуле, то це не просто грабунок, а це одна зі складових асиміляції українського народу та його знищення.
Прирощення своїх територій за рахунок загарбаних чужих земель, зокрема й українських, було і є традиційною політикою московського царства, російської імперії і радянської росії, а потім і радянського союзу, і сучасної федерації. Тоді території захоплювали та перетворювали українські землі на чужі складові по всьому периметру України з московією, навіть більше. Перший приклад – Берестейщина, це сучасна Брестська область (Білорусь). Після Другої світової війни вона перейшла до складу Білорусі, причому колоніальне керівництво УНРР навіть говорило, що Берестейщина – це все ж таки українські території. Проте тоді Хрущов отримав добрячого прочухана від Сталіна і зараз ця територія залишається в складі Білорусі. Що стосується українських земель між Польщею та Україною, то, починаючи з 1944-го, після вигнання нацистів, радянський союз під керівництвом сталіна торгував українськими землями. Щось віддавали, щось забирали. Через це ми втратили частину околиць.
Про східні кордони я можу навести як приклад український Таганріг (рос. мовою – Таганрог). Я не кажу, що він був у складі УНР чи Української держави Павла Скоропадського, але до 1924 року він був у складі колоніального утворення УРСР і потім його передали до складу російської федерації. Зараз ми знаємо його як сучасну ростовську область.
Якщо подивитися на мапу Української Народної Республіки, видану у 1918 році, то межі нашої Чернігівщини також мають інший вигляд. Що тут у нас загарбали?
Якщо брати Чернігівщину, то тут головне питання – Стародубщина. Це сучасна область брянської області російської федерації, там 27 районів, із них 12 – це Стародубщина, тобто 40% територій брянської області. 14 762 км2 – це етнічні українські землі. Після того як Богдан Хмельницький створив тодішню українську державу під назвою Військо Запорозьке в 1654 році, там уже створювався козачий полк. І як адміністративна територіальна одиниця Стародубщина була автономною частиною Ніжинського полку до 1663 року, а потім після Української революції 1917-го вона була в складі Української держави – УНР і Української держави Павла Скоропадського. Тобто це невід’ємна складова саме історичної Чернігівщини. Російська політика була така, що в 1919 році російська більшовицька влада ухвалила рішення про Стародубщину, що її треба переоформлювати саме до складу радянської росії. Причому вони зробили це традиційно – чекістські підрозділи, червоноармійські частини оточували населені пункти Стародубщини у 1919 році і під дулами кулеметів людей примушували, так би мовити, нібито голосувати за входження до росії. Хоча ці люди чудово розуміли, що вони належать до України.
Потрапивши після Переяславської ради до складу московії, а потім російської імперії, Стародубщина залишалася одним із значних осередків українського життя. Тут народилися або були пов’язані з нею чимало діячів української культури, українського громадського та політичного життя. Які приклади ми можемо відзначити?
Якщо взяти, наприклад, родинне коріння гетьмана Павла Скоропадського і Стародубщини, то сам він, до речі, закінчував Стародубську гімназію. Стародубське походження має Леся Українка. В цьому краї в місті Мглин народився її батько Петро Косач.
На Стародубщині зародилося та розвинулось Українське козацьке літописання, що зіграло чималу роль у становленні тодішньої новочасної української національної свідомості. Один із перших літописів, у якому знайшла своє відображення ідеологія козацьких старшин, – Літопис Самописця.
Тобто ми з вами бачимо, що Стародубщина – це насправді українська етнічна територія. І тільки російсько-імперська політика якраз привела до того, що вона опинилася у складі російської федерації.
Які ще території ми можемо назвати етнічними українськими землями?
Поруч зі Стародубщиною є регіон Східна Слобожанщина. По периметру України та росії це велика смуга української етнічної території. Терени Східної Слобожанщини також відомі під іншими назвами. Наприклад, під назвою Острогощини – від назви Острогозького козацького полку. Зараз землі Східної Слобожанщини в основному перебувають у складі чотирьох областей російської федерації – Курської, Білгородської, Воронізької та Ростовської.
До речі, Білгород був у складі Української держави Павла Скоропадського, тож, попри те, що ці землі вважаються російською територією, це українські етнічні землі, на яких проводилася активна русифікація.
І безумовно, Кубань, загальновідомо, що там більше ніж половина, дехто каже про 70 відсотків, населення – українці. Вони заснували всі ці поселення, це український край. Під час Української революції вони хотіли увійти до складу УНР. Російська імперська політика часів більшовиків робила все, щоб унеможливити перехід. А потім під час Голодомору 1932 – 1933 років винищували буквально все українське – і культуру, і людей як носіїв української мови, літератури й ідентичності.
Дивлячись на все це, ми можемо чітко сказати, що така політика почалася ще з московського царства, російської імперії, радянського союзу і триває до сьогоднішніх днів. Коли всі окуповані території вони раптом оголошують своєю територією, нав’язують паспорти, знищують усе українське. А зупинити це може тільки Українська держава і Збройні сили. Тільки на полі бою вирішити питання відстоювання наших територій і захист нашого народу. Тільки таким шляхом.
Спілкувалася Марина Кирієнко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
