Мріяв про кав’ярню, але війнa забрала його життя: Менська громада попрощалася з Сергієм Ющенком

18 липня Менська громада провела в останню путь загиблого Воїна — менянина Сергія Миколайовича Ющенка. Вшанувати пам’ять Захисника прийшли рідні, побратими, друзі, представники місцевої влади та небайдужі жителі громади. Військовослужбовця поховали на центральному кладовищі в Мені.

Про це повідомляє міська рада.

Сергій Ющенко народився 11 липня 1992 року в Мені. Закінчив Менську районну гімназію, згодом — Сосницький бухгалтерський технікум, де здобув спеціальність бухгалтера. Працював переважно в Чернігові баристою, зокрема в ресторані «Сенатор». Двічі їздив на заробітки до Чехії.

Захоплювався музикою, особливо важким роком. Разом з друзями створив гурт, виступав на місцевих фестивалях. Ще одним його улюбленим заняттям був волейбол — Сергій регулярно тренувався та змагався у спортивних турнірах. Мама, Валентина Іванівна, зберігає газетe «Наше слово» за 11 серпня 2012 року з фото, де її син змагається на міському пляжі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Він завжди в наших серцях»: у Чернігові попрощалися із захисником і журналістом Богданом Зайцем (Відео)

На військову службу Сергія призвали 27 грудня 2023 року. Спершу солдат, згодом — молодший сержант. Служив у 2 десантно-штурмовому батальйоні 79ї окремої десантно-штурмової бригади, командиром лінійно-кабельного відділення зв’язку. Брав участь у бойових діях, захищаючи Україну від російської агресії.

У вересні 2024 року під Костянтинівкою Сергій отримав тяжке поранення внаслідок атаки керованою авіабомбою він втратив ногу. Десять місяців лікувався, переніс кілька операцій. Як розповіла мама, лікарі діагностували неврому — болісне утворення в зоні ампутації, що потребувало повторного хірургічного втручання. Попри біль і складне відновлення, Сергій не втрачав оптимізму, мріяв про життя з протезом і планував відкрити власну кав’ярню.

Останній раз він побував удома 13 червня. 11 липня відзначив своє 33-річчя. Наступного дня, 12 липня 2025 року, Сергій Ющенко помер у медичному закладі Вінницької області.

«Він був добрим, працьовитим, світлим. Не хуліганив, друзів мав багато, був найкращим сином», — з болем говорить Валентина Іванівна. Рідні досі не вірять, що його немає — адже навіть у лікарні Сергій підтримував інших пацієнтів, приносив їм каву, вірив у одужання та майбутнє.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv