На Чернігівщині в останню земну дорогу провели захисника України, старшого солдата Віктора Жовтобрюха
У Менській міській територіальній громаді відбулася скорботна подія – жителі провели в останню земну дорогу захисника України, старшого солдата Віктора Жовтобрюха.
Попрощатися з Воїном, який віддав життя за свободу рідної землі, прийшли його рідні, друзі, побратими, представники влади та органів місцевого самоврядування.
Віктор Миколайович Жовтобрюх народився 3 грудня 1969 року в селі Стольне, де й проживав тривалий час. Його виховували дідусь і бабуся. Спершу хлопець навчався у Стольненській школі, а згодом – у Березненській школі-інтернаті, після завершення якої здобув професію водія сільськогосподарської техніки. Односельці пам’ятають його як спокійного та доброзичливого сільського хлопця.
Свою трудову діяльність чоловік розпочав трактористом у стольненському колгоспі «Праця». Згодом одружився з Оленою Іванівною Шарамко, у шлюбі народилися двоє синів – Микола та Володимир. Коли на нашу землю прийшла біда, обидва сини Віктора Миколайовича стали на захист рідної землі та обрали шлях військових. Зокрема, син Володимир віддав службі сім років, мав у підпорядкуванні особовий склад, отримав поранення і зараз звільнений з військової служби за станом здоров’я. За зразкову та відповідальну службу він нагороджений шістьма медалями й іменним вогнепальним пістолетом.
Хоча через сімейні обставини подружжя розлучилося, коли дітям було приблизно три роки, батько завжди підтримував зв’язок із родиною. Згодом колишня дружина та сини переїхали до села Ушня. Сам Віктор після продажу будинку у Стольному певний час мешкав у Брусилові, а потім перебрався до Чернігова. Чоловік працював трактористом на сільськогосподарському підприємстві у селищі Михайло-Коцюбинське.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові ворожий БпЛА впав на територію приватного будинку
Саме там Віктора застало повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року. Коли російські війська підійшли до Чернігова з півночі та північного заходу, намагаючись взяти місто в оперативне оточення та перерізати логістичні шляхи, Михайло-Коцюбинське опинилося в окупації та під інтенсивними обстрілами. Підприємство, де працював Віктор, заблокував ворог. Опинившись в оточенні, чоловік без вагань став на захист Чернігівщини. Цей запеклий опір став початком його офіційного військового шляху у лавах Збройних Сил України, де він продовжив виконувати свій громадянський обов’язок.
Військову службу старший солдат проходив у складі 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького (військова частина А4773) на посаді машиніста екскаватора 2-го інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти.
Життя відважного бійця обірвалося 17 жовтня 2025 року в населеному пункті Новоукраїнка Запорізького району Запорізької області. Військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого удару балістичної ракети та дрону-камікадзе типу «шахед». Тривалий час захисник вважався безвісти зниклим, і лише нещодавно за результатами експертизи ДНК його загибель підтвердилася офіційно. Поховали Героя в селі Городище поруч із могилою його матері.
Син Володимир згадує батька як доброго, працьовитого, компанійського та чуйного чоловіка, який завжди усміхався та ніколи не відмовляв у допомозі.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Менська громада
