Не вистачало хліба та готівки: як Носівська громада пережила повномасштабне вторгнення ворога на Чернігівщину

Повномасштабна війна стала викликом і випробуванням для всіх українців. Несолодко довелося навіть територіям, де бойові дії не відбувалися. Зокрема Носівській громаді, що на Чернігівщині. Тож про те, як пережили найбуремніший період, якими були виклики та які труднощі є нині – з уст голови Носівської громади Володимира Ігнатченка. 

Як виживали

Звісно, що як усі. Але, слава Богу, на нашій території не було воєнних дій, орки до нашої громади не заходили. Та це не означає, що жили без проблем. Основні труднощі – довезення продуктів харчування. Їздили аж до Львова і далі. Були хлопці, які далеко скуповувалися і привозили хліб, бо в Ніжині на хлібозаводі борошно закінчувалося. Потім знайшли вже вихід на Броварський завод. А шлях до нього прострілювався. Багато хто не зголошувався ним їхати. Але знайшлися хлопці, які возили хліб. Збій із забезпеченням іншими продуктами харчування також був солідний.

Населення панікувало. Скуповували продукти про запас, мабуть, більше ніж потрібно було. В магазинах продукти не залежувалися. Те, що підвозилося, все розбирали.

Проблема була з готівкою. Щоправда, банки організовували її підвезення, старалися, щоб люди могли отримати «живі гроші», аби мати можливість купувати товари, потрібні для життя.

Оскільки шлях на Чернігів був перекритий, а потім ще й моста перебили, то основна артерія сполучення в нас була з Києвом. Це була «дорога життя», як її називають, бо вона одна. Ми тільки доїжджали до Остра і ліворуч далі прямували. А на Чернігів треба їхати праворуч. Тож за рахунок того, що була ця дорога, підприємці і просто люди зголошувалися та їхали по товар.

Нині наче все стабілізувалося. Все відбувається так, як і було раніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без хліба і в постійному страху: як виживали в ізоляції села на Сновщині

Ситуація з пальним

У нас дві заправки. збої з постачанням пального були як і у всіх. Але на сьогодні «Татнафта» працює. Пальне в наявності на сьогодні є – газ, дизель і бензин. Інша заправка теж підвозить пальне, але там переважно працюють за талонами і перерахунком коштів.

Безперечно, що з пальним перебої є, але транспорт не стоїть. Автобуси їздять, транспорт населення теж рухається активно.

Бюджетні надходження й оптимізація

Ми заробітні плати трішки переглянули. Стимулювальні виплати скасували – це щодо міської ради. Є заклади, які працюють, як до повномасштабного вторгнення, однак є й такі, які пішли на простій, але і там 2/3 зарплати виплачуємо.

Звісно, найбільше скоротилися надходження від акцизу. Інші податки, на сьогодні я бачу, можливо, не надійдуть. Імовірно, через те, що немає штрафних санкцій, то деякі організації їх наразі не сплачують.

Сільгоспвиробникам нині нелегко. Навіть якщо зерно не продав, то все одно треба було обробити земельні ділянки, придбати пальне, з яким були перебої. Нині аграрії вже готуються до жнив.

Освітнє питання

На сьогодні в освітній субвенції все закрили. Проблема з організацією нового навчального року є в усіх громад. Таких укриттів, які відповідатимуть стандартам, у нашій громаді зараз немає. Їх ніхто не будував. Вони є, можливо, в Києві, можливо, в інших великих містах, щоб там були всі вимоги дотримані. Тож виникає така занепокоєність, що якщо і є підвальне приміщення, ми його можемо облаштувати, аби користуватися ним, але ж нині таке летить, що є питання, чи витримає те укриття. І велику кількість дітей збирати нині небезпечно. Ми готові до роботи, але треба, щоб закінчилася війна. Бо нині це величезний ризик. Для ворогів же немає різниці обстрілювати дитсадок чи школу, чи лікарню – їм аби більше наших людей загинуло. А тут діти на кону. Тож наразі готуємося до навчального року, але як воно буде далі – ще не можу сказати. Не в усіх навчальних закладах у нас є підвали для тимчасового укриття.

Та все одно ми працюємо, бо розуміємо, що очне навчання і дистанційне – це дві великі різниці. Але водночас питання безпеки на першому місці.