Не вистачає сил та матеріалів: як відновлюються мешканці мікрорайону Бобровиця після жахів війни (Відео)

Чернігівський мікрорайон Бобровиця — він мало не найбільше постраждав від російських обстрілів у лютому та березні. Багато людей повністю втратили свої будинки та все нажите, а деякі взагалі загинули під час бомбардувань. Відтоді минуло майже 9 місяців, мешканці потроху відновлюють свої оселі та готуються до зими. Тож вийшовши на вулицю, то тут,  то там чутно звуки удару молотка, вкладання цегли та пилки, з якою заготовляють дрова. Пан Сергій якраз цим і займається, його родина цьогоріч встановила ще й твердопаливний котел, окрім наявного газового опалення.

«Готуємося на всі випадки життя, як кажуть. Намагаємося підготуватися до усього.

У нас теж постраждав будинок. Снаряд прилетів усередину, Слава Богу, що не вибухнув. Через стіну пробило, розвалило 2 кімнати. Ось за літо відновили все, то можна сказати, що до зими готові. Самі все зробили.

Вікон зверху не було жодного, 4 вікна по 2 з кожної сторони. І знизу одне було вибите, інші витримали. Вибуху не було, то це врятувало, якби був вибух, то не було б хати»,- Сергій, житель мікрорайону Бобровиця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гатили з мінометів: північ Чернігівщини опинилася під ворожим вогнем

Утім, тут досі є багато мешканців, яким пощастило значно менше і їхні будинки згоріли вщент. І якщо молоді люди ще в силах розібрати завали та знайти хоч якісь кошти на відновлення, то мешканці пенсійного віку на це не мають ні фізичних сил, ні фінансових.

«У чоловіка астма та гіпертонія, йому важко навіть ходити. Він задихається, ось поки вийде з сараю, то вже тяжко. У мене також хронічні хвороби ніг та спини – артрит та артроз. Ще й цукровий діабет і теж гіпертонія. Я нічого тут не подужаю.

Ну, що ми вдвох із ним, каліки, можемо зробити. Ми ж нічого не потягнемо. Воно все падає, майже на голову. А тепер же треба оцінку зробити, бо все ж вигоріло – нічого немає. Хоч би яка ниточка чи ложечка залишилися. Всі меблі. Я тільки два роки тому купила ортопедичне ліжко, бо в мене все хворе, і те згоріло. Ну все вигоріло, ось це, в чому я стою, це мені люди дали»,- Ольга Чуб, жителька мікрорайону Бобровиця.

Наразі їм разом із чоловіком надали кімнату в гуртожитку, але з останніх сил вони збираються та майже кожного дня приїжджають на згарище.

«Тут у мене 5 курочок бігають, котик і собачка. Мені ж не покинути це все. Мародери тут ходять, сусіди розповідають, що вночі з ліхтариками шукають, що вкрасти, ходять по дворах»,- Ольга Чуб, жителька мікрорайону Бобровиця.

Ольга Андріївна розповідає, що на двох із чоловіком мають пенсію трохи більше як чотири тисячі. Понад половину треба віддати за кімнату. Що залишається, треба поділити на ліки, їжу та проїзд. З майна в них залишився побитий сарай, старенькі «Жигулі» та причеп до них. Найбільше зараз мріють про маленький вагончик чи тимчасовий будиночок, який можна встановити на їхньому подвір’ї, аби більше не доводилося нікуди їздити.

«Ну, все з нуля, то у мене є одне прохання. Хату, я розумію, не відновлять, та я й не хочу, лиш би якийсь маленький вагончик у дворі. Аби я тут могла ночувати і серце моє було спокійне. А не переживати, що у мене останнє мародери з сараю виносять. Бо і сокири повиносили, і балон вкрали. В нас же все було, все життя, як віслюки, працювали удвох»,- Ольга Чуб, жителька мікрорайону Бобровиця.

Загалом мешканці мікрорайону Бобровиці дякують волонтерам, які допомагають речами та продуктами. Утім, майже всі кажуть, що найбільше зараз потребують будівельних матеріалів і фізичної допомоги з відновлення, бо найкраще для них — це жити на своєму подвір’ї, хоч би яким пошкодженим воно було.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Марина Кирієнко

Оператор Сергій Бутько