«Приїжджаєш у село на прикордоння і бачиш на подвір’ях повішених собак»: на Чернігівщині не евакуюють чотирилапих

Від війни страждають не тільки люди, а й тварини. Але якщо для людей організовують евакуацію до більш безпечних місць, то що далі буде з котами і собаками, залежить здебільшого від їхніх господарів…

Тож і не дивина, що на прикордонних територіях Чернігівщини, де вже ніхто не живе, залишаються хіба здичавілі собаки й коти, які ще умовно вчора були домашніми улюбленцями. Реалії їхнього подальшого життя сумні, бо найбільша проблема цих тварин – це голод, який почасти стає супутником загибелі в муках.

Про це і не тільки – в розмові з Анастасією Цой, головою Чернігівської громадської організації «Хвостата команда».

Анастасіє, чи дійсно на Чернігівщині настільки колосальні проблеми з порятунком тварин із небезпечних для проживання територій?  

У нас у Чернігові немає жодного притулку. Є тільки стерилізаційний центр, але ж до цього закладу не забирають на доживання тварин, вони просто можуть надати послуги стерилізації. І то тільки для тварин із Чернігова. Зі стерилізацією тварин з області все насправді доволі складно.

Щодо евакуації, то я знаю, що Ірина Чорна вивозила тварин із села Грем’яч. Це було на початку зими 23-го року, тобто майже рік тому. І більше про випадки евакуації тварин з прикордоння Чернігівщини я не чула.

Натомість наша команда евакуйовувала тварин із Херсона, коли дамбу підірвали. Також знаю, що дівчата з Ніжина вивозили тварин із прикордоння Сумської області.

А ситуація в Чернігівській області, там, де йдуть обстріли, насправді дуже серйозна. Головним чином ще й тому, що везти тварин нікуди. Бо міських тварин просто нікуди розпихувати, перетримки всі забиті.

Чи є якісь шляхи вирішення цієї проблеми? Бо нині, я так розумію, ми тільки констатуємо, що проблема ця є, і досить важко долю цих тварин вирішувати…

Без державної допомоги точно ніяк. Тому що ця справа взагалі не фінансується. Люди у свій вільний час за власний кошт усім цим займаються, а це дуже важко. Також так складається, що нам доводиться збирати кошти на корм для безпритульних тварин, вакцинацію та інші потреби. Останнім часом узагалі дуже важко з цими зборами, я не знаю просто, куди ця вся ситуація докотиться…

Також принаймні потрібно організувати стерилізацію для тварин, які позалишалися. Мало того, що їх ніхто звідти не вивозить, так вони ще й плодяться, їх стає ще більше. І знову ж, однозначно потрібна підтримка держави в цьому.

Я сама – переселенка з Харкова. Так от, у Харкові та Києві є служби порятунку тварин. У них є буси, у них є команда людей, рятівників, є команда лікарів. Це все налагоджена робота протягом багатьох років. У них є схема, у них є люди, у них є фінансування, спонсори і так далі. Вони вивозять тих тварин, а ми вже потім можемо допомагати знаходити їм домівки, наприклад. Якби і тут, у Чернігівській області, принаймні була якась така служба, було б значно простіше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Тварини дуже бояться обстрілів, є загиблі, але ми нікому не потрібні»: вчителька з Семенівки піклується про 38 собак і 45 котів

Я розумію, що підрахунків ніхто не проводив, але наскільки великий масштаб проблеми із покинутими тваринами на Чернігівському прикордонні, звідки виїхали люди?

Я навіть не можу описати словами, наскільки це велика катастрофа. Це просто жах. Тварини, яким пощастило вижити, фактично ходячі скелети. Їх ніхто не годує, бо населені пункти вже полишені людьми. Але ще багато таких випадків, коли люди виїжджають, а своїх тварин, наприклад, вішають. Наші волонтери це також спостерігали: коли приїжджаєш в село, заходиш у двір, а там висять тварини. Це дуже страшно.

Це на Чернігівщині було?

Так, це в згаданому Грем’ячі.

Узагалі знайомих, котрі перебувають ближче до тих територій, які обстрілюють, я прошу вивозити тварин, а також давати мені знати, скільки там тварин потребують допомоги. Будемо якось цю проблему вирішувати. Потрібен також постійний зв’язок із місцевими, щоб допомагали ловити, бо більшість тварин пережила травми, вони налякані, здичавіли. Зловити їх – це також велика проблема. А щоб зробити швидко це під обстрілами, взагалі потрібна велика команда людей. І звісно, потрібне фінансування. 

Я вірно розумію, що тварини стресують, і окрім того, що голодні, вони ще й злі та здичавілі?

Так. І багато ж тварин із контузією. От я вчора познайомилася з волонтеркою, яка забрала до себе собаку з контузією, у якого дуже великі проблеми з психікою. Собака не агресивний, не кидається, але видно, що проблеми є.

Чи багато тварин гине внаслідок бойових дій, від обстрілів?

Такої статистики ніхто не веде. Це хіба хтось побачить такі факти на власні очі. Але головна причина загибелі тварин – це голод.

На вашу думку, це чому люди жорстокі до своїх тварин? Адже вчора вони були домашніми улюбленцями, вся сім’я їх любила, а потім взяли і викинули тварину напризволяще?

Ну, я вважаю, що в усіх різні причини, але основна причина в тому, що, на жаль, у сільській місцевості дітям змалечку закладають у голову, що тварина – це тварина, а людина – це людина, і не треба до тварини ставитися як до чогось близького та рідного.

Тобто завели собаку, його всі люблять, коли все добре, а коли стається якийсь негаразд, собака – не потрібен. Якщо треба рятувати себе, собаку залишають. Або часто трапляється, якщо собака десь сусідську курку вкрав, отже собаку треба вбити. І виховання таке, менталітет, на жаль, відіграє роль. Не всі такі, але це приклади з моїх спостережень.

Яка подальша доля тварин, яких усе-таки вдається вивезти з небезпечних територій?

У Чернігові є невелика група людей, які постійно займаються допомогою тваринам. У цих людей удома може бути 50 тварин чи 30, це я про квартири кажу. Нових тварин дівати дійсно нікуди. І коли от стається якась ситуація, що хтось їде, і конкретно буде евакуювати три кота, наприклад. То як приходить до нас така інформація, ми по соцмережах шукаємо або перетримку, або дім для цих котів.

Ми також допомагаємо прогодувати, пролікувати, знайти родину тощо. Схема одна і та сама завжди. Ну, це не дуже активно. Слава Богу, небайдужі люди ще не закінчилися. Але однаково, це дуже-дуже складно, бо люди часом кажуть, що до людей жодної уваги, а ви тут зі своїми тваринами. Є такі люди, на жаль, які звинувачують зооволонтерів у тому, що вони допомагають тваринам, а не людям. Ще й маніпулюють: навіщо ви збираєте на корм тваринам, якщо треба на тепловізор збирати? Важко їм щось поясняти, але допомагати треба всім, я вважаю.

Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv