На початку повномасштабної війни молочна ферма, розташована на Чернігівщині в селі Грем’яч, що поруч із кордоном із рф, опинилася в окупації. Щодня підприємство реалізовує свою продукцію Новгород-Сіверському сирзаводу, але 24 лютого машина, яка експортує молоко, не доїхала до ферми, і це змусило переформатувати роботу молочного виробництва. Окупанти повністю відрізали шлях до господарства та позбавили можливості як підвезення кормів для худоби, так і вивезення молока для реалізації.
Про це повідомляє https://agroportal.ua/
«Війна, розв’язана російською федерацією, перекреслила всі плани. Головною проблемою для ферми став збут молока. Порадившись із нашим зоотехніком, ми ухвалили рішення скоротити концентровані корми в раціоні корів», – коментує генеральний директор ТОВ «РОСТОК-ХОЛДИНГ» Дмитро Купавцев.
Корми стимулюють великі надої. Тобто що більший обсяг корму — то більша видача молока. А надої ферми до війни становили близько 5500 л на добу. У зв’язку з цим у господарстві вирішили максимально швидко змінити раціон годівлі молочного поголів’я, аби поступово зменшити продуктивність тварин. Таким чином вдалося зменшити добові надої майже на 50%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Буйволина ферма, ягідний рай і природні дива: туристичний мікс Чернігівщини (Фото)
Через війну потенціал корів втратився на 35%
«Ми швидко намагалися адаптуватися під нові умови та розробили план реалізації збуту молока. До 30% молока ми повертали корові, тобто додавали до її раціону, а решту безкоштовно роздавали населенню. Ми зробили оголошення про роздачу молока для всіх охочих», – зазначає Дмитро Купавцев.
Приблизно 10 сіл, що межують із фермою, могли брати необмежену кількість молока, але це все тривало орієнтовно два тижні. Народ перестав приїжджати, оскільки всі вдосталь «наїлися». Через це ферма скоротила надої – до 2500 л на добу, а залишок просто виливали. Через війну ферма втратила потенціал корів на 35%.
Ще одна не менш важлива проблема, перед якою постала ферма під час окупації, – обмежена кількість дизельного палива на локації Грем’яч.
На початку війни підприємство вже почало розробляти план економії палива, кормів, оптимізації всіх процесів, адже невідомо було, скільки все це триватиме. Ферма виконувала лише найважливіші операції — годувала та доїла корів.
Оскільки майже весь робочий процес на фермі автоматизований, а перебої зі світлом виникають часто, щодня потрібна велика кількість дизельного палива, щоб підтримувати весь виробничий технічний процес.
«Перший місяць на фермі ще були запаси палива, а потім постало питання, що робити далі. У нас стояли чотири трактори John Deere, які були поставлені на ремонт. Кожен трактор вміщує в себе до 1 т дизельного палива. Задля функціонування ферми ми злили та довезли близько 4 т, таким чином забезпечили невеликий запас на найближчий час», – розповідає Дмитро Купавцев.
Окупація тривала 35 днів. На ферму щодня приїжджали військові рф і погрожували працівникам, відбирали телефони та морально тероризували.
Постала велика проблема — люди боялися ходити на роботу через погрози з боку окупантів. Але, попри всі ризики, працівники щодня приходили на ферму, прибирали в приміщеннях, годували та доїли корів, доглядали за телятами.
На період відновлення знадобився приблизно місяць
Після 35-денної окупації ферма потихеньку почала повертатися до колишнього життя, завод вже забирав молоко, тож поступово повертали корів до звичайних надоїв. На період відновлення знадобилося приблизно з місяць, щоб повернутися до колишніх надоїв — 30 л/добу від кожної корови.
Сьогодні ферма функціонує, як і раніше, але розташована в зоні бойових дій і під загрозами обстрілів.
Наразі там шукають варіанти, як зберегти та захистити свій бізнес. Ферма має низку важливих завдань, таких як заготівля кормів на наступний рік, а для цього треба залучити велику кількість техніки.
«Ми розробляємо план і шукаємо місце, куди можна буде перевезти корів із лінії вогню. У нас є побоювання, що військові росії не дадуть можливості загнати техніку, і корови можуть просто загинути. Також пропонуємо співробітникам переїхати разом із фермою, адже ми дбаємо про всіх працівників, вони є невід’ємною складовою нашої компанії», – наголошує Дмитро Купавцев.
Війна знищила індустріальне молочне скотарство в прикордонних областях
Компанія «ІМК» мала на кордоні з республікою білорусь сучасну молочну ферму, що потрапила в окупацію фактично з перших днів і була відрізана від постачання кормів, ветеринарних препаратів, від можливості збуту молока. Згодом там відключили й електрику, тож довелося підключити дизельні генератори, але скоро і дизель закінчився… До того ж, мало хто з покупців навіть після деокупації хотів їхати в заміновані райони, тому частину молока роздавали населенню, частину – продавали місцевим.
«Окупація дуже погано вплинула на тварин, які не мали звичного раціону та догляду. Після пережитого періоду значна частина поголів’я захворіла та стала вже непридатна для подальшого виробництва молока. Тому ферму довелося закрити», – розповідає генеральний директор «ІМК» Алекс Ліссітса.
За його словами, в перспективі в Україні виживуть насамперед невеликі сімейні господарства з кількістю худоби не більше як 100-150 голів, оскільки вони мають дуже просту систему управління.
«Щодо індустріального молочного скотарства, то в мене є великі сумніви щодо його відродження в наших північних малонаселених регіонах, адже немає кому працювати на фермах, немає де переробляти молоко та куди його реалізовувати», – зазначає Алекс Ліссітса.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
