Вони були найщасливіші у Всесвіті. Раділи кожному дню, купалися в коханні, насолоджувалися життям… Але війна все зруйнувала та спалила дотла їхнє щастя… Захищаючи Україну від російської орди, Андрій Сергієнко з Корюківки Чернігівської області героїчно загинув…
Дружина загиблого воїна Галина Сергієнко почала вести щоденник пам’яті. Жінка згадує емоційні моменти знайомства та спільного життя з коханим чоловіком, оплакує втрату і головне – таким чином залишає пам’ять про героїчного захисника.
На порталі «ЧЕЛАЙН» ми будемо знайомити вас із епізодами щоденника пам’яті та болю.
Мета цього проєкту – вшанування пам’яті Героїв, які віддали життя за Україну.
Також ми хочемо вкотре всім нагадати про те, що війна триває… Усі ми повинні про це пам’ятати і власними діями – кожен на своєму фронті – наближати Перемогу.
Вашій увазі третій епізод з «Щоденника пам’яті та болю»…
Спогад 3
Я перестала про тебе думати і повністю занурилася у свої проблеми. Одного дня, я сиділа на лавці біля під’їзду і як завжди вела діалог з найкращим співбесідником – собою (ледь до сварки не дійшло, чесно кажу, не жартую). Почула знайомий звук.
Знаєте, такий шурхіт, коли резинове шиповане покриття колеса велосипеда обертаючись, торкається поверхні асфальту, а дрібні камінчики вилітають з-під нього. Це був твій велосипед. Ти повернувся! Але вже інший. Понурий погляд, сумний вираз обличчя. Здавалося, ти настільки занурився в свої роздуми, що не помічав нікого й нічого навкруги. Ти проїхав повз, не вітаючись. Моє серце забилось частіше. Ні… не від великого кохання. Від жалю і розуміння того, що тобі довелося пережити.
Інколи не потрібно говорити, щоб зрозуміти, що відчуває людина. Достатньо лише глянути в її очі. Я тебе не знала, ми, навіть, з тобою не розмовляли, проте я помітила разючі зміни в тобі. Цей рік майже зламав тебе. Вже пізніше, коли ми були разом, я зрозуміла, що ти набагато сильніший, ніж я вважала.
Ти повернувся з війни і знову я зустрічала тебе у дворі, але з часом, навіть, перестала вітатися, оскільки не отримувала відповіді. Ти просто сідав на велосипеда і їхав по своїх справах. Я відчувала жаль. Так, мені було шкода тебе. Але й допомогти нічим не могла.
Ми ж просто сусіди, чужі люди.
