Війна

Щоденник пам’яті та болю: спогади про загиблого воїна. Епізод 6

Вони були найщасливіші у Всесвіті. Раділи кожному дню, купалися в коханні, насолоджувалися життям… Але війна все зруйнувала та спалила дотла їхнє щастя… Захищаючи Україну від російської орди, Андрій Сергієнко з Корюківки Чернігівської області героїчно загинув…

Дружина загиблого воїна Галина Сергієнко почала вести щоденник пам’яті. Жінка згадує емоційні моменти знайомства та спільного життя з коханим чоловіком, оплакує втрату і головне – таким чином залишає пам’ять про героїчного захисника.

На порталі «ЧЕЛАЙН» ми будемо знайомити вас із епізодами щоденника пам’яті та болю.

Мета цього проєкту – вшанування пам’яті Героїв, які віддали життя за Україну.

Також ми хочемо вкотре всім нагадати про те, що війна триває… Усі ми повинні про це пам’ятати і власними діями – кожен на своєму фронті – наближати Перемогу.

Вашій увазі шостий епізод з «Щоденника пам’яті та болю»…

Спогад 6

Я отримала від тебе повідомлення у Фейсбуці. Це було ввечері, я відпочивала після тяжкого робочого дня. Ти привітався і запитав «де це, красуня,  так розважалась». А тепер, дівчатка, згадайте себе в дитинстві, коли ви з подругою обговорюючи хлопця, що вам подобається, не стримуючи емоцій, починаєте стрибати по кімнаті, мов кізки, махаючи руками і видаючи дивні звуки, схожі на писк мишеняти, а потім починаєте реготати самі не розуміючи чому, просто тому, що вам весело.

А зараз, уявіть жінку, яка переживає ті ж самі емоції, але замість подруги поряд її маленький син і вона розуміє, що стомлена мама, яка до цього спокійно сиділа на дивані і раптом, підірвавшись з нього, починає стрибати і сміятися, плескаючи в долоні, може, принаймні налякати. Тому, зі спокійним обличчям (лише зрадливий рум’янець на щоках мене видавав), переживаючи бурю емоцій всередині, я набрала текст відповіді і натиснула «Надіслати». Так почалося наше спілкування.

Ти писав мені, що любиш пити каву, а я, дурненька, робила вигляд, що не розумію натяків, тому писала щось неважливе і відправляла тобі. Мені було зручно ховатися за телефоном, а побачення це «вихід із зони комфорту». Коли мені не зручно, я нервую, це призводить до втрати здатності мислити в результаті чого починаю говорити і робити дурниці ( я, думаю, що ті з вас, хто хоча б раз у своєму житті, будучи зазвичай адекватною людиною, відчували розгубленість, а інколи і ступор, почувалися по дурному поряд з тим, хто вам подобається, а в моменти найбільшого конфузу, ще й жоден жарт не приходить в голову, щоб хоч якось виправити ситуацію, зрозуміють мене).

Я заздалегідь поставила хрест на собі та можливих наших стосунках з тобою, уявляючи історію без хепіенду. Я була щасливою матір’ю і не вірила, що колись буду щасливою коханою. Ти, гарний, освічений (як з’ясувалося з нашої нетривалої переписки) серйозний чоловік, який (я впевнена) подобався жінкам, міг звернути увагу на будь-кого. Чому саме я?

Тобі зрештою набридло натякати. Одного вечора ти просто подзвонив і запросив мене на каву. Я повпиралася трішки, спираючись на дуууууже велику зайнятість (тут головне не переборщити, як я вмію і не втратити шанс). «Ну, давай сходимо. Тільки зустрінемось за будинком, щоб сусіди не бачили, а то плітки підуть» («Дурне, що ти мелеш, згадай скільки тобі років, а ти боїшся сусідів» — закотуючи очі під лоба, подумала я). У відповідь я почула твій сміх (ніби прочитав мої думки) і твоє: «Домовились».

Щоденник нашого життя. Спогади.

Ми всі мрійники. Ми мріємо, коли нам погано і коли добре також мріємо. Ми відчуваємо щастя, коли наші мрії здійснюються, і розчарування та печаль, коли розуміємо, що не можемо досягнути бажаного.

Мрія допомагає нам жити. Вона змушує нас планувати, щоб досягти, діяти, щоб не застрягти й не зупинитися на досягнутому, рухатися, щоб жити.

Дехто зі мною не погодиться… А дехто запитає, чи не плутаю я мрію з планами? Ні…не плутаю. Для мене мрія, як образ бажаного і планування дій у досягненні цього бажаного є почерговими складовими одного процесу. І , звісно ж, я пишу  не про бажання мати суперсилу, на кшталт, вміння проходити крізь стіни, чи стріляти лазерами з очей ( хоча наука з роками дивує нас своїми відкриттями та винаходами все більше). Я маю на увазі щось більш реалістичне…

Я багато мрію, інколи розчаровуюсь і знову мрію. А ще я знаю, що таке відчувати щастя, коли мрії здійснюються. Ти став моєю мрію, яка здійснилась.

Ще статті по темі

Back to top button