Дмитру Єфіменку було 33 роки, коли почалася повномасштабна російсько-українська війна. Його маленькій донечці Мирославі був 1 рік і 2 місяці, коли вона бачила тата востаннє.
6 березня 2022 року Дмитро не прощався з рідними. Він мав виїхати на годину з дому на околиці села Красне Чернігівської області.
Хотів відвезти сіль бабусі, яка жила на іншій вулиці, і подивитися, що відбувається на центральній трасі.
Після відвідин бабусі поїхав ще до кумів у село Скорінець. Там його бачив сусід подружжя.
Та виявилося, що куми через обстріли виїхали за день до того. Далі Дмитро рушив у напрямку Ягідного, яке перебувало в російській окупації. Чому туди їхав – невідомо.
Тіло Дмитра в Ягідному знайшли волонтери, коли село звільнили українські захисники. Документів не було і його помістили серед невпізнаних у морзі в Чернігові. Російські окупанти стріляли Дмитру в ноги та серце, обличчя було побитим. Дружина знайшла його наприкінці квітня 2022 року.
Дмитро був родом із Києва. Згодом сім’я переїхала до Чернігова. Тут він закінчив школу та здобув робітничу професію, зустрів дружину Наталю та вітав довгоочікуване народження доньки Мирослави.
Дмитро працював налагоджувачем агрегатів на заводі. У вільний час майстрував автомобіль, обожнював техніку. Любив відпочивати у лісі.
У 2019 році сім’я придбала квартиру в Чернігові, але не переїхали – не встигли облаштуватися, жили переважно в селі Красне.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро хотів іти на війну. Та зупиняло те, що у нього маленька донечка. Чоловік допомагав українським військовим, які стояли на околиці села, привозив їм продукти. До останнього Наталя вірила, що він десь із ними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меморіал пам’яті: 70-річний Микола Котляр
«Дмитро обожнював нашу доньку. Ми дуже довго на неї чекали, не все виходило з першого разу. Він дав їй ім’я Мирослава. Мріяв побудувати будинок. Казав, що квартира буде для доньки, а ми з ним житимемо в будинку. Я з Мирославою евакуювалася наприкінці березня 2022-го. Уже маючи зв’язок, дзвонила в поліцію, на всі гарячі лінії. Потім мені дали номер волонтерки, яка працювала в Ягідному. Так я і знайшла свого Дмитра», – пригадала Наталя.
У Дмитра Єфіменка залишилися дружина, донька, мама, брат та інші рідні.
Джерело: Меморіал: вбиті росією
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
