Ярослав Іващенко із села Миколаївка Березнянської громади втратив на війні обидві нижні кінцівки. Проте він бадьорий і вірить у краще, зокрема, що зможе знову ходити, хоч і на протезах.
Ярослав Іващенко від початку повномасштабного вторгнення хотів доєднатися до територіальної оборони. Але в лютому 2022 року охочих захищати Україну було дуже багато та були величезні черги із чоловіків. Тож потрапити до ТРО Ярославу не вдалося, але він не сидів склавши руки.
«Друг мене попросив перевезти знайомих через Десну, бо Чернігів був у облозі і люди шукали порятунку. Потім я перевіз ще кілька сімей. Так була організована переправа, і десь із місяць я перевозив людей. Потім знову були спроби потрапити до Нацгвардії чи ЗСУ, але мене нікуди не брали. Бо у мирний час я – непридатний до військової служби, а у військовий – обмежено придатний. І на той час мені було 24 роки», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Ярослав Іващенко.
Оскільки чоловіка не брали до війська, вирішив займатися своїми справами та родиною. Так тривало, допоки не уклав офіційний шлюб.
«Ми з дружиною жили в цивільному шлюбі. І якось дружина сказала: «Давай розпишемося». Я, звісно, згодився, і поїхали ми до Мени подавати заяву. А в ЗАГСі сказали, що потрібна довідка з ТЦК. То я й хутко побіг по цю довідку. Залітаю до ТЦК і кажу: «Мені довідочка потрібна». А вони мені відповідають: «Сідай, синку, зараз дамо». І разом із довідкою отримав повістку. Але була розмова, що служитиму я в Києві. Це був якраз березень 2023 року. І якось все сталося дуже швидко, зокрема хутко пройшов медкомісію. Я тільки-но забрав дружину з пологового і того ж дня приїхала автівка, щоб забрати мене до війська. В автобусі, в який нас потім посадили, я заснув. А як прокинувся, почав у вікно оглядати місцевість. І кажу до хлопців: «Щось на Київ не схоже». Натомість привезли нас у Харків, де пройшов навчання», – розповів Ярослав Іващенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унаслідок падіння збитого безпілотника в Ніжині загинула людина
Далі була служба поблизу Чернігова, на кордоні з Білоруссю, на Донбасі, де в Серебрянському лісі довелося повоювати пів року. Потім була ротація, Ярослав знову опинився під Черніговом, а далі в Сумах.
Зрештою як обмежено придатного Ярослава Іващенка перевели на службу в тил, але така служба йому була не до душі. Тож чоловік опинився в п’ятій штурмовій бригаді.
Під час виконання одного із завдань уночі Ярослав отримав тяжке поранення. Ворожий FPV-дрон влучив йому якраз під ноги.
«Я, звісно, впав і лежу. І перша думка була: мертвий я чи живий? Зрозумів, що живий, то почав кричати хлопцям, щоб мене не забули. Вони поклали мене до кузова і швидко помчали. І саме в кузові я зрозумів, що маю проблему з ногами.
Почав діставати турнікет, піднімаю ніби ліву ногу й усвідомлюю, що її в мене немає. Ну все одно почав накладати турнікет, запанікував, турнікет перекрутився, я його викинув, схопив інший. Ніби наклав. А в кузові був один піхотинець, то я просив, щоб він дотиснув турнікети і контролював ситуацію, бо я усвідомлював, що втрачаю свідомість. І також запитав його, чи йде в мене кров. Він відповів, що не може зрозуміти цього, але весь кузов у крові, залите все. Також я попросив обливати мене водою, аби не втратити свідомість.
І також пам’ятаю, що як ми вже приїхали до своїх, водій вискочив із кабіни та закричав: «Карандаш» 200-й». А це мій позивний. Я почув це і кричу їм: «Ви що, ховаєте мене вже?! Діставайте мене!», – пояснив Ярослав Іващенко.
Далі бійцю надавали медичну допомогу, він ще раз глянув на свої ноги і збагнув, що все дуже сумно. Прийшов до тями Ярослав Іващенко вже в госпіталі в Дніпрі.
«Спершу подивився на ноги і кажу: «Та ще нормально залишилося». Я думав, що до пояса все втрачене. А виходить, що одна нога нижче коліна втрачена, а інша – по коліно», – розказав Ярослав Іващенко.
У Дніпрі він пробув півтора тижні, а нині лікується у Львові. Попереду в Ярослава ще довгий шлях, бо після лікування має бути реабілітація, адже права кінцівка, що втрачена нижче коліна, не розгинається повністю. І тільки вже потім ітиметься про протезування.
Але реабілітація й протезування – це довго та дуже недешево. Тож родина оголосила збір коштів. Важливо в цей непростий час підтримати Ярослава, який воював за всіх нас.
Перераховувати кошти потрібно за реквізитами. Головне – не бути байдужими.
Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3KuwR2sv4Q
Номер картки банки 4441 1111 2688 4844 Анастасія І.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
