Село Андріївка розташоване за 30 км від кордону з Республікою Білорусь та 25 км від Чернігова. Від початку війни тут проживало 663 жителі, але у лютому-березні 2022 року до села з інших районів, рятуючись від бойових дій, приїздили люди, тож на час окупації у селі перебувало 1000 осіб.
24 лютого в селі рано вранці вже чули вибухи зі сторони смт Гончарівське та Чернігова. Жителі готувалися до вторгнення : чоловіки виходили на патрулювання, відстежували автівки. Також готували коктейлі Молотова, ховали провізію у підвали. Та попри це ще сподівалися, що ворог омине їх. Виїхати за межі Андріївки можна було ще 24-25 лютого 2022 року, але коли 27-28 того ж місяця російська техніка заїхала на територію Михайло-Коцюбинської громади — шлях з села до обласного центру був відрізаний. Російські війська зайшли до Андріївки 20 березня зі сторони смт Михайло-Коцюбинське, сіл Левковичі, Слабин, Шестовиця. Стояв страшний гул від ворожої техніки, налякані люди масово почали тікати полями.
Окупація та довгоочікуване звільнення
Як тільки захопили село, окупанти встановили в Андріївці 6 блокпостів. Виїхати можна було лише через 1 блокпост. Проживало в селі близько півсотні російських військових. Вони забирали у людей мобільні телефони, ходили по хатах, селились у будинках, які їм подобалися, жили приблизно по шість чоловік в одній хаті. В приміщенні непрацюючого реабілітаційного медичного центру «Вітал» влаштували свій штаб. Двоє російських військових назвались представниками поліції росії та говорили «що слідкують, аби російська армія не чинила безладу». Та це були лише пусті слова: росіяни викрадали людей та чинили мародерсво.
Старосту села Андріївка російські військові зупинили на блокпості. Йому зав’язали очі, забрали телефон та посадили у військову машину «Тигр», де були зв’язані ще двоє чоловіків. Їх перевезли до центру села де влаштували допит. Ставили одні і ті ж питання — чи є в селі «нацики» та погрожували розстрілом. На ніч всіх їх завели в холодне приміщення, очі та руки їм не розв’язували. 21 березня їх відпустили.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меморіал пам’яті: Сергій Салівон
Між Андріївкою та смт Михайло-Коцюбинське, в кар’єрі та в лісі, стояла техніка російських військових (до 12 машин, серед них САУ та «Гради»), яка вела вогонь по місту Чернігів. Люди бачили, як в бік Чернігова летіли «Гради» та чули вибухи.
Місцевим жителям окупанти представили свого коменданта «Армена», який залякував людей. Говорив, що «зажене 20 танків і села не буде», якщо щось «прилетить» чи постраждають його солдати. Погрожував розстрілом за ввімкнене світло вночі. Загарбники зловили місцевого безхатька та змусили копати їм окопи. Однак, біля старостинського округу весь цей час майорів прапор України — «Армен» сказав, щоб його не знімали, щоб все лишалося, як і раніше.
Російські солдати в Андріївці в кожному будинку шукали тих, хто брав участь в АТО. Знайшли значки «Правого сектору» в одній із сімей та почалися обшуки. Погрожували розстрілом за коди для замовлення по каталогу речей та за акумулятор, що стояв в камуфляжній сумці з навушниками. На думку окупантів — це були «шифровки», які чоловік передає ЗСУ. Сім’ї вдалось виїхати, після їхнього від’їзду приходили російські військові кожного дня по кілька разів.
Майно із села вивозили КамАЗами. Грабували все: постільну білизну, столові прибори, електроінструменти, генератори, чайники, пральні машини, холодильники та інше. Російські війська пограбували реабілітаційний центр «Вітал», а також колишню машинно-тракторну станцію. По хатах місцевих брали продукти, і все, що заманеться. Вивезли багато особистих речей мешканців.
30 березня 2022 р. близько 14.00 год ворожа колона виїхала з Андріївки. Того дня від обстрілів згоріли дві хати. Від того, що перебили лінії електропередач, зайнялися господарські приміщення та сухостій, загасити пожежу вдалося лише після відходу російських військових.
3 квітня 2022 року в Андріївку зайшли воїни Збройних Сил України.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Освітній дім прав людини в Чернігові
