Завдання вижити: ситуація в селах на обстрілюваному Чернігівському прикордонні, а також небезпеки, ризики та проблеми

Нині в Чернігівській області від ворожих обстрілів і атак найбільше страждає Семенівська громада, бо географічно в неї довга лінія кордону з росією. У Корюківській громаді така лінія вузенька. Але села, що розташовуються поблизу кордону в Корюківській громаді, живуть таким же небезпечним і непередбачуваним життям, як і в найбільш обстрілюваній Семенівській громаді.

Промовистий приклад: нещодавно відбувся скид на чоловіка, 1952 року народження, який працював у себе на обійсті.

«Російські терористи прекрасно бачать, що атакують цивільну людину в цивільному будинку. Але роблять це.

Були скиди із запальничками, коли ледь вдалося запобігти пожежі. Отаким життя живуть села на прикордонні», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Ратан Ахмедов, голова Корюківської громади.

Люди не хочуть виїжджати, бо не знають, як їм далі влаштуватися

Загалом у Корюківській громаді 66 сіл, із яких на кордоні – 10.

За словами голови громади, найближчим до кордону населеним пунктом є село Шишківка, в якому продовжують мешкати майже 150 людей. Якщо окремо рахувати дітей, то це 21 дитина. Тобто зважаючи на кількість людей, село немаленьке, і жило б своїм звичним життям, якби не нинішні небезпечні обставини.

Люди нині не хочуть виїжджати, бо не знають, як їм далі влаштуватися, не хочуть кидати свої домівки. Адже покинути доведеться геть усе, що наживали роками. Хто хотів і мав можливість виїхати, вже це зробив.

«Залишилися ті, хто не має можливості  переїхати кудись на нове місце. Сільські жителі не дуже заможні, щоб, умовно кажучи, придбати собі ще якесь житло. Місця, куди ми можемо розмістити людей, є. Але ж вони, звісно, не будуть такими, як їхні будинки, куди вони вкладали все своє життя», – розповів Ратан Ахмедов.

На щастя, в прикордонних селах працює мережа магазинів, тож хліб і до хліба купити можна.

«Вся економіка і все прикордоння, я кажу про Корюківку, тримається переважно на місцевому бізнесі. Місцевий бізнес – великий, і маленькі підприємці у нас – великі молодці, їм велика вдячність за те, що вони продовжують тут працювати, сплачувати податки, давати робочі місця, підтримувати громаду.

Натомість наші героїчні медики забезпечують медичне обслуговування. На прикордонні є пункти здоров’я. Також люди мають можливість приїхати до центру громади, отримати медичне забезпечення.

І соціальні послуги жителям прикордоння надаються, соціальні працівники працюють», – розповів Ратан Ахмедов.

Тож попри важкість життя поблизу кордону, люди отримують базові послуги.

Болючі проблеми

Інші ж проблеми на прикордонні, окрім обстрілів і небезпеки для життя, такі самі, як і в інших населених пунктах. Насамперед це погані дороги і таке ж транспортне сполучення.

«Щодо транспорту. Фонди працюють із більш постраждалими громадами. А перевезення ми самі організували. Села, в яких нема постійного сполучення, мають його нерегулярно: раз чи двічі на місяць туди їздить комунальний автобус і забезпечує сполучення сіл із центром громади», – повідомив Ратан Ахмедов.

Одна зі свіжих і непростих проблем – вимушене закриття двох шкіл. В одній недостатня кількість учнів, інша не може працювати дистанційно.

«Ми зверталися до Міністерства освіти, щоб школам на прикордонних територіях, де є діти, через безпекові фактори дозволили працювати онлайн. Хотіли, аби школи залишилися як інституції – з учителями й усім потрібним для навчального процесу. Але рішення не були ухвалені на користь таких громад, як наша, Сновська, Семенівська. Таким чином у нас залишається одна школа, яка може працювати дистанційно. А решта, що на сьогодні з безпекових міркувань працюють дистанційно, не можуть працювати. У наказі використане нове формулювання: призупиняється робота. Але по суті навчальний заклад закривається, бо там перестануть працювати вчителі та навчатися учні. То зрозуміло, що школи немає і більше не буде. Це дуже болюче питання», – зауважив Ратан Ахмедов.

Переселенці

Корюківська громада перебуває в переліку територій можливих бойових дій. Тож для переселенців, які шукають більш спокійних місць для життя, громада має не дуже привабливий вигляд.

«Від нас їдуть люди. І значна частина людей, більше тисячі точно, покинула нас. І малими темпами продовжує покидати.

Переселенці, які в нас є, це або переселенці з нашої громади, які з прикордоння приїхали, наприклад, до центру громади, або з сусідніх громад, які приїхали до нас і знайшли тут роботу», – пояснив голова громади.

Деякі села громади прийняли переселенців із Семенівської громади. Там людям допомагають знайти житло. До того ж, приїзд родин із дітьми сприяє вирішенню шкільного питання, адже місцеві школи поповняться новими учнями. Це важливо, аби Міністерство освіти не викреслило школи з мережі фінансування. Адже потрібно, щоб у школах було щонайменше 60 учнів.

«Йдеться про село Савинки, Сядрине. Ці  села прийняли переселенців, дітки яких навчатимуться в школі. А їхні батьки або служать, або, до прикладу, є медикиня, яка буде в нас працювати. У Корюківці є робота для тих, хто хоче працювати. Відповідно, і розвозка від підприємств є. Тож для тих, хто хоче працювати, робота є», – запевнив Ратан Ахмедов.

Допомога ЗСУ

За словами Ратана Ахмедова, громада продовжує допомагати військовим навіть ще активніше, ніж це було на початку повномасштабного вторгнення. Але нині ця підтримка відбувається в умовах скорочення бюджетних надходжень.

«Значна частина бюджету відсутня через податкові пільги у зв’язку із зоною бойових дій, із тим, що не обробляються землі, що лісокористувачі не можуть здійснювати рубки тощо. До того ж, у громад забрали значну частину податків до центрального бюджету. Але попри це, громада продовжує допомагати ЗСУ тими ж темпами, що й раніше. І також варто відзначити, що запитів від військових  побільшало. Зрозуміло, що на всі потреби ресурсу не вистачає, але стараємося допомагати тим, хто здійснює безпосередньо свої завдання в нас на території громади, області, і тим, хто якось пов’язаний із Чернігівщиною, зокрема юридично. Йдеться про Сіверську бригаду, батальйони сил безпілотних систем й інші підрозділи. Але всю Україну ми охопити не можемо.

Торік Корюківська громада спрямувала понад 12 мільйонів гривень на підтримку ЗСУ, цього року ми цей темп, напевно, навіть трошечки збільшимо», – зазначив Ратан Ахмедов.

Пріоритетні проєкти

Пропри непрості виклики сьогодення, громада має Стратегію розвитку, яку продовжує виконувати. Але багато пріоритетних напрямів під час бойових дій поставлено на паузу.

«Лише три напрями в нас продовжують працювати, і ми стараємося дотримуватись плану заходів.

Це розвиток медицини, це критична інфраструктура та безпека й цивільний захист. Тобто укриття, відновлення, будівництво. Ми в цьому напрямі працюємо», – сказав голова громади.

Підготовка до зими

Підготовка до зими в Корюківській громаді почалася на наступний день після завершення опалювального сезону.

«Почалася у квітні й триває. Формуємо запаси дров, паливних гранул, щепи, відбувається підготовка інфраструктури. Роботи відбуваються відповідно до плану. Новий опалювальний сезон почнеться вчасно. Якщо потрібно буде його почати раніше через погодні явища, ми його почнемо раніше», – впевнений Ратан Ахмедов.

Може здатися, що деякі питання висвітлені коротко та сухо, але в нинішній ситуації очільники громад зазвичай небагатослівні. Бо не про все з міркувань безпеки можна розповідати.

Ірина Пономаренко

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.