Творчість, розбурхана війною. Корюківчанка Марина Шикалова за фахом – економіст, у буремні часи Революції Гідності та початку війни на сході, розкрила талант, який давно «дрімав», – лялькарство.
Про талановиту жительку міста Корюківка далі – в рубриці «Люди».
Закінчила Чернігівський технологічний університет за спеціальністю «економіка». Майже десять років пропрацювала в місцевій корюківській податковій. Як каже, після скорочення з офісами не склалося. Причина, мабуть, у тому, що справжні природні хист і вміння полягали зовсім в іншому.
Пані Марино, розкажіть про витоки ваших творчих здібностей?
З дитинства шила і плела. Мабуть, ще була дошкільням. Бабуся шила і я біля неї. Колись, певно, всі жінки шили. Тим більше, батько бабусі, мій прадід, привіз із війни трофейну швейну машинку «Зінгер». Я пам’ятаю ще ту машинку. Вона була така… доукомплектована, адже спочатку там одна шпулечка була. На ній я і навчилася шити.
Як із вишивання перейшли на лялькарство?
Так, тепер я більше роблю ляльки. Почалося все відтоді, як пішов син Денис на війну. Тоді якось воно само собою вийшло. І ляльки в мене всі були на українську патріотичну тематику. Тоді, в 2015 році, всі були на підйомі. Дивлячись на ті часи, коли вся Україна і я зокрема підтримували Майдан, сьогодні маємо деяке розчарування нашою владою. Чи не даремні були жертви? Адже Майдан і війна були заради майбутнього України, кращого майбутнього, а зараз…
Перші «макети» для ляльки, викрійку, знайшла в інтернеті, зробила. Потім ще і ще. Фантазія в мене бурхлива, як кажуть. У кожної людини якийсь талант, у мене – такий. Хтось пише вірші, хтось ще щось робить. А я роблю ляльки.
Розкажіть про ту болючу сторінку у вашому житті, яка пробудила у вас творчість … Як відпускали сина на фронт?
Коли він мені сказав, звісно, був страх, але, мабуть, і гордість, що твоя дитина не сховалася, не стала осторонь цієї проблеми… Пам’ятаю ці хвилини, коли він віддавав честь… Коли сказав, що їдуть на Донбас. Ой, ой, плакати хочеться… Денису сказали, що він стоятиме десь на блокпостах у нашій області, в Новгород-Сіверському районі. Всі думали, що це все місяць-два і скінчиться, але… Потім він сказав, що їх везуть на Донбас. Був шок!!! Весь цей час я жила лише тим, що чекала Дениса.
Які ляльки зараз створюєте?
Як казала, було багато патріотичних. У нас навіть були виставки в Чернігові. Було багато з українським вбранням. Частіше ж люди замовляють, що вони хочуть, те я і роблю. Були і спортивні, і зі звірами. Загалом же виріб називається текстильна авторська лялька. До ляльок інколи додаю антураж. Візочок чи деревце, чи ще щось.
Куди ви реалізуєте ляльки?
Кілька стоять удома. Кілька – у нашому корюківському музеї. Частину дарую. Але більшість продається, адже і виготовляється під замовлення. Географія – де зараз мої ляльки – надзвичайно велика. Це – Італія, Німеччина, Польща, Ізраїль, США, Корея, Японія, Голландія. Купують і через інтернет, і гості нашого міста.
Які у вас ще улюблені заняття, крім лялькарства?
Читати люблю, але не завжди вдається. Часу мало. Цікавить езотерика.
Чи є розуміння навколишніми вашої творчості?
Більшості цікаве моє заняття. Деяким дивно, що доросла жінка таким займається. Хто розуміє – тому дуже подобається, хто не розуміє – тому байдуже.
Що ви порадили б людям для розкриття свого таланту?
Мабуть, не боятися. Пробувати. Зробити перший крок у напрямку до «свого», і якщо воно «твоє», тоді все буде добре.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Олег Дешура
