Люди: Мотивація життя Сергія Анопреєнка
Рубрика «ЛЮДИ»
Новини принципово не дивлюся, там вже давно немає нічого нового та цікавого.
Сергій Анопреєнко, тренер. Любить спорт, мандри і сільські краєвиди. Одна з мотивацій життя – добрі справи.
Я народився та живу в місті Чернігів. Закінчив Чернігівський національний технологічний університет. Здобув ступінь магістра за спеціальністю «Автотранспорт». Після закінчення вишу вирішив спробувати себе у іншому напрямі, а саме у тренерстві. Заняття у тренажерному залі давно стали невід’ємною частиною мого життя. Займатися спортом почав у 15 років, коли вперше із другом пішов до тренажерного залу. До того спробував себе у футболі, баскетболі та волейболі, пізніше ходив і на танці, і на бокс, але все одно повертався до тренажерного залу.
В спорті головне мотивація. Неважливо, що саме допомагає рухатися вперед. Допоки цей вогонь не згас, людина буде викладатися в будь якій справі на 100%.
Для читання мені потрібен настрій. Коли з’являється таке бажання, то можу прочитати кілька десятків сторінок. А потім тільки відволіктись на годинник. Улюблена книга «Хрещений батько» Маріо Пьюзо. Вона розкриває всю красу Італії та розповідає історію сильних та вольових людей. Книга, яка вплинула на життя – «Фитнес для умных». Автор – Дмитрий Смирнов. В цій книзі я дізнався багато нового, що знадобилося мені в роботі тренером.
Музику слухаю дуже різну, від сетів відомих діджеїв до чогось більш класичного. Улюбленого виконавця немає. Періодично слухаю щось нове, а потім повертаюся до того, що слухав раніше.
Вже давно не дивлюся телевізор. Іноді в інтернеті знаходжу цікаві шоу, щоб відволіктися від буденності.
Новини принципово не дивлюся, там вже давно немає нічого нового та цікавого.
Натхнення стараюся знаходити в усьому: у стосунках, цікавих технічних проектах, у гарних автомобілях та спілкуванні з людьми.
Люблю мандри. Передчуття поїздки – це неймовірно. Їхати чи йти не важливо, головне пригоди заради пригод. Я був у Європі, мені сподобалось майже все, і архітектура і люди, і рівень життя, але відчуття суму за Україною були дуже сильними. Раджу починати мандри з рідної області і потім поступово знаходити цікаві місця подалі. Не так давно відвідав Менський зоопарк, де отримав багато позитивних вражень.
Улюблене місце на Чернігівщині – це село Кам’янка. Там я провів багато часу зі своєю родиною: влітку – це звичайно риболовля в приємній компанії, а взимку – катання засніженими дорогами.
Хотів би жити в дійсно сучасній країні, з високим рівнем життя, з гарними дорогами та чистими містами. Розумію, що необхідно починати з себе.
Не маю про що жалкувати, всі втрачені можливості вже втрачені, тож я вчуся на них, а пишаюся тим, що допомагаю коли можу, друзям, родині, та випадковим людям іноді з дитячими візками, іноді з важкими пакунками, а нещодавно спіймав велику пляжну парасолю яка летіла пляжем.
Нещодавно одна з клієнток не прийшла на тренування з невідомої причини, тож я з її подругою зробили фото під час тренування та відправили їй з підписом: «Ти все таки проміняла тренування на концерт Олега Вінника»?
Берусь тренувати не всіх. Мало людей чули від мене, що їм потрібен інший тренер. Причиною цього були проблеми зі здоров’ям клієнтів. Тренер працює з фізичною формою клієнта та, на жаль, не всім це підходить і комусь необхідно пройти додаткову реабілітацію зі спеціалістом, перш ніж приступити до тренувань.
Пораджу людям, що впадають у депресію зануритися з головою в роботу, тренування чи хобі. Якщо ж не допомагає, проводьте час с близькими та друзями, вони завжди знайдуть час щоб допомогти.
Спілкувався Павло Солодовник