На перший погляд вона звичайна чернігівська пенсіонерка, яка не пропускає випусків «Говорить Україна». Разом із тим, є палкою шанувальницею біатлону та лижних гонок, обожнює кросворди та мріє виграти мільйон. Знайомтеся, Людмила Іллівна Данильченко.
Про любов, «заразний» біатлон і пенсію
«Народилась я у Росії, неподалік Смоленська, і саме там зустріла своє кохання, молодика з Чернігівщини. Парубок з Олишівки проходив у тих краях службу і додому повернувся вже з молодою дружиною, тобто зі мною. Згодом переїхали до Чернігова, де вже майже півстоліття і живемо.
35 років пропрацювала на будівництві. Пенсії мені вистачає. Але тільки на сплату квартплати за субсидією і ліки, ті, що за програмою «Доступні ліки», – безкоштовні, а іноді навіть із невеликою доплатою можу собі дозволити. Але намагаюся не зациклюватися на поганому. Люблю, наприклад, біатлон і лижні перегони.
Лижними перегонами захоплююся, скільки пам’ятаю себе. А от захоплення біатлоном виникло десь років 10 тому. Заразила цією «хворобою» і чоловіка, разом дивимось, у кожного є улюблені спортсмени, за яких вболіваємо. А ще веду записи всіх-всіх результатів змагань. Релаксую за вишиванням хрестиком картин або розгадуючи кросворди. Можу години проводити за цими заняттями».
Про політику, позитив і Вангу
«Політикою цікавлюся постійно, треба ж бути в курсі того, що відбувається в країні й у владі. І от коли пульт від телевізора у моїй руці – дивлюся 112 канал, але в родині ніхто, крім мене, політикою не цікавиться. Чоловік вважає, що нічого хорошого в ній нема, і треба жити позитивом. От щойно захопить владу, читайте – пульт, у свої руки, так і дивиться «Позитив», канал такий, там одні вбивства, бійки, зброя, кров.
Владу я не обирала, не голосувала за неї і не довіряю їй, брешуть на кожному кроці. Тому яке майбутнє чекає на Україну, не скажу, я ж не Ванга. Крим, на мою думку, не повернеться, а що стосується Донбасу, може, якась автономія буде. До речі, якщо вірити пророцтвам Ванги, то й України в майбутньому як такої не буде. І не дивно ж, бо країну має очолювати людина, яка діяла б в інтересах народу, а не у власних, але, на жаль, такої серед тих, хто займається політикою, я не знаю».
Про мрію, лотерею і призи
«Давно вже мрію виграти в лотерею мільйон. Купую білети «Лото Забави» з 54-го тиражу (зараз уже 972 тираж. – Ред.). Щоправда, поки не щастить, може, через це останнім часом купую білети дедалі рідше. А от щастить у кросвордах. Приємно, коли улюблене хобі приносить подвійне задоволення. Розгадую кросворди і беру участь у їхніх розіграшах. Неодноразово вигравала призи: і книги, і кухонну техніку і передплати видання».
Про рідний район
«Для мене Чернігів – це район Забарівка, де я живу з 1975 року. Будували його як район для нафтовиків, коли приїхала сюди жити, тільки почали зводити будинки. Так і живемо, усі одне одного знають, уже кілька поколінь, зі своїми історіями. Можна сказати, така собі держава в державі, зі своїм життям і проблемами. А проблеми, як і в усій державі: будинки старі, потребують ремонту, комунікації вже ніякі, дахи течуть, дороги всі в ямах, а за такої погоди – в калюжах хоч пливи, хоч бреди. От через стан будинку доводиться до різних служб звертатися. Ті ще пригоди. І кожен похід туди, по тих інстанціях, – іноді цілий квест цілий, потягне на окрему історію».
