Рубрика «ЛЮДИ»
Дмитро Коток
Народився в Чернігові. Навчався також у рідному місті, після школи вступив до вишу (фах – економіка підприємства). В старших класах потрапив до молодіжного руху однієї із політичних партій того часу. Брав участь у Помаранчевій революції.
«Причетність до чогось масштабного надає значимості й окриляє. Для молоді це важливо».
У період студентства підпрацьовував у різних сферах: роздавав листівки, працював на будівництві, навчав дітей роботі з комп’ютером. Ще зі школи дуже захопився відвідуванням тренажерного залу. Там зустрів багато друзів і однодумців. З багатьма й нині підтримую зв’язок.
На останніх курсах університету мій тренер у спортзалі й одночасно друг сказав, що до комплексу «Кислород» набирають тренерів. У мене на той час не було ані спортивної, ані медичної освіти, але було величезне бажання. В мене повірили і влаштували серйозний іспит. Приблизно рік я відвідував медичну бібліотеку, вивчав усе про будову тіла, про фізіологічні та хімічні процеси в організмі. А потім щоденно складав своєрідні іспити тренерам і директору спортивного залу. Я пройшов випробування і мене взяли на роботу. На той момент для студента без грошей займатися на тренажерах у хорошому залі, ще й гроші за це отримувати – більше ніж мрія.
До речі, в «Кислороді» познайомився і почав товаришувати з торговим директором одного з лікеро-горілчаних представництв в області. Потім ми разом відкрили невеличку фірму. В нього я багато чого навчився.
У той період зі здоров’ям трапилася біда, і я довше ніж на рік випав із життя. Був прикутий до ліжка…
Після реабілітації все довелося починати з нуля. Влаштувався в київське таксі. Це живі гроші та непоганий заробіток. Через якийсь час мене забрав до себе відомий у регіоні бізнесмен, пов’язаний із меблевим виробництвом. Товаришуємо з ним і досі. Було чимало проектів у різних областях України. У Чернігові співпрацював з 5-6 фірмами.
Певний час захоплювався покером. Багато хто ставиться до цієї гри як до азартної. Так, азарт є, але головне – не сприймати цю гру як джерело доходу. Тоді все буде добре.
Була неприємна історія з автомобілем. Наприкінці минулого року в мене вкрали автомобіль бізнес-класу. Але завдяки близькому другу я встиг застрахувати машину одразу після покупки в одній із основних страхових фірм міста. Зараз триває період слідства і, якщо не знайдуть, то через півроку страхова фірма повинна повністю компенсувати мені збитки. Поки що з боку страхової жодних проблем немає. Якщо все буде благополучно, всім радитиму ту фірму. Наразі їжджу на недорогому автомобілі, який радує невеликою витратою пального. А загалом треба вміти знаходити плюси в будь-яких ситуаціях.
Роблю електронні портрети людей. Дехто ставить ці портрети в соціальних мережах як фотографії профілю. Чимало незнайомих людей замовляють ці електронні фото на подарунок.
Восени минулого року майстер, який обслуговував автомобіль, «заразив» мене риболовлею – природа, свіже повітря, краплі води з-під човна на швидкості.
Це фантастика. Їздили і на зимову риболовлю, але я її не зрозумів. Чекаю потепління.
Фільми дивлюся постійно. Раніше в мене була традиція ходити в Чернігові щочетверга на останні сеанси. Навіть спеціально для цього приїжджав із Києва, щоб разом з друзями переглянути фільм.
Телевізор не дивлюся вже років п’ять. Зараз усе фактично через інтернет дивлюся. Дуже люблю відео про альтеративне формування життя, планети, про релігію і віру. Після такого відео зрозумів, що треба ознайомитися з Книгою Еноха, якої церква не сприймає. Мисляча людина в цій книзі знайде і запитання, і відповіді, паралелі та приводи подумати й проаналізувати.
Стосовно фільмів, то люблю яскраві та кіно з сенсом. Наприклад, «Першому гравцю приготуватися», «Історія Бенджаміна Баттона».
Кумирів не маю. Навіть звичайний пересічний може послугувати прикладом і дати правильний життєвий урок.
Політикою не цікавлюся, але іноді доводиться варитися в ній через робочі моменти. Для себе зрозумів: треба бути за того політика, за якого тобі і твоїй родині добре. Або в наших реаліях – бути проти всіх. Усі політики мають спільну мету – власне збагачення. Ніхто не йде в політику, щоб дійсно дбати про людей.
Після президентських виборів життя однозначно зміниться. Неважливо – прийдуть нові чи залишаться старі. Що буде з Україною через 20 років? Важко спрогнозувати. Україна завжди розривається між заходом і сходом. Чи її розривають точніше. Щоб країна стала самостійною, потрібен диктатор з одноосібною владою.
Люблю мандрувати. Але люблю подорожувати великою компанією. Щоб було що згадати й разом обговорити. За кордоном не був взагалі, хоча можливості є. Я ще не всю Україну побачив, щоб далі їхати дивитися.
Певні місця спеціально не відвідую. Хочу там побути разом із коханою людиною, щоб потім через багато років, сидячи вдвох під пледом, згадувати ті приємні миті. Але ще немає тієї, з ким хочу розділити емоції від мандрівок.
Мрію про здорову щасливу родину. Про впевненість у завтрашньому дні і мир в усьому мирі.
Головна мотивація – обіцянка. Якщо я щось комусь пообіцяв, то це головне. Головніше навіть за фінансову сторону.
Ліки від депресії – зайнятість. Коли ти чимось зайнятий, то й думки негативні в голову не лізуть. Ти постійно в динаміці і на позитиві. Це реально так працює.
Спілкувався Павло Солодовник
