З народженням дітей життя набуває нових вимірів, особливо в теперішні часи, коли війна внесла свої корективи в повсякденність багатьох родин. Ось наприклад, Олександр, який розпочав свою службу на захисті кордонів ще у 2002 році, є прикладом того, як важливо поєднувати професійні обов’язки з сімейними турботами. Маючи трьох дітей, він щодня докладає максимум зусиль, щоб забезпечити свою родину та залишити час для виховання і підтримки дітей.
«Єдине, що пощастило у житті, Бог подарував трьох дітей, це гордість, щастя, є для чого жити, служити, та боронити нашу землю.
Діти знають, що я військовий, де я служу, неодноразово приходили в гості
Вони вже трохи знають як збирати та розбирати зброю, діти до цього відносяться нормально, зі свого боку, вони теж роблять свої успіхи, тому що, займаються в естрадно цирковій студії.
Досягли певних результатів, вже виступали на арені Дніпровського цирку, Львівського, Київського»,- Олександр – прикордонник, батько трьох дітей.
«З самого дитинства ми знали, що батько військовий, часто приходили до нього на роботу, були виставки цікаві.
Знаю, що прикордонники стоять найперші, приймають перший удар. Особливо на початку повномасштабного вторгнення переймались дуже за батька»,- Михайло – син Олександра.
Коли Олександр вирушає на бойові завдання, телефонний зв’язок з сім’єю стає для нього важливою підтримкою, що допомагає зберігати емоційну зв’язок і відчувати підтримку рідних навіть на відстані.
«Якщо зв’язок стабільний, то по телефону спілкуємось. Взагалі, збираємось ввечері і спілкуємось, хто що бачив, де був, що чув»,- Олександр – прикордонник, батько трьох дітей.
«Я з ним не часто розмовляла, бо мама казала, що він зайнятий і не може говорити»,- Марія – донька Олександра.
Найважчим моментом для Олександра, як батька став лютий 2022 року, коли він перебував на сході України, виконуючи свої обов’язки
«Кожну хвилину я думав про дітей та дружину, як вони тут під обстрілами виживають, тим паче, що інфраструктура у місті була пошкоджена, але вони знайшли в собі сили, побороли це все, мені подзвонила дружина, сказала що буде виїжджати до сестри у Ригу, тому, вони налаштувались і виїхали на три місяці, як раз за день до того, як підірвали міст через річку Десна»,- Олександр – прикордонник, батько трьох дітей.
«Було тривожно, що батько далеко, тим паче, в такій небезпечній точці, в перший день він одразу подзвонив, заспокоїв, сказав, що все буде добре, одразу стало якось легше»,- Михайло – син Олександра.
Незалежно від обставин, кожен зіткнувся з наслідками війни — фізичними, емоційними чи психологічними, що назавжди змінили їхнє сприйняття світу та власного життя.
«Кожен відчув цю війну і слід залишився, воно ніколи не забудеться, так само і у дітей, щось своє у них 100% є. Ми намагаємось на цю тему не говорити, краще наприклад, коли батько отримує зарплату то вирішуємо що замовимо піцу або суші
Михайло вже дорослий, він сам все розуміє, читає новини і робить певні висновки, а от Павло і Марія трошки менші, вони не цікавляться, бо вже звикли тривога і тривога, але всеодно, те що вони пережили, а так питань з цього приводу не задають»,- Олександр – прикордонник, батько трьох дітей.
Діти Олександра також поділилися своїми спогадами з дитинства, пов’язаними з батьком.
«Завжди намагався привчити до якоїсь пунктуальності, щоб завжди був базовий порядок, не сказати що сварився, а виховував»,- Михайло – син Олександра.
«Сильний, добрий, оптимістичний»,- Павло – син Олександра.
«Він завжди був добрим таким і залишився, але трошки змінився.
Менше розмовляє»,- Марія – донька Олександра.
Коли в родині батько військовий, сім’я щодня стикається з різними викликами. Особливо в нинішні складні часи, кожна дитина з особливим нетерпінням чекає повернення свого батька додому.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Журналіст Іра Пономаренко
Оператор Сергій Бутько
