На цих архівних кадрах – прикордонне село Єліне. Це тихий населений пункт, що до війни жив своїм спокійним розміреним життям. Та сьогодні мало не щодня Єліне здригається від обстрілів – ворожі прильоти тут фіксують із моторошною регулярністю.
«У с. Єліне про безпекову ситуацію взагалі розмовляти нема про що, бо все дуже страшно, дуже сутужно. Якщо з 15 березня і по травень більш-менш було тихо, то тепер активізувалися обстріли рф», — Олександр Артюшенко – староста.
Уперше Єліне опинилося під ворожим вогнем 2 січня 2023 року. 1 лютого окупанти повторили обстріл мирного населеного пункту. Четверо людей загинули, один чоловік був травмований. 26 лютого вороги вкотре понівечили село, внаслідок обстрілу почалася пожежа, згоріли 4 будівлі. 9, 13 та 15 березня село вкотре було обстріляне. Потім у селі запанував омріяний спокій, дехто з місцевих повернувся до своїх домівок.
«Після останнього обстрілу, коли ми вивозили людей і люди самі евакуювалися, там залишалося шестеро людей. Потім було затишшя, настала весна, люди приїхали назад – засівати городи, садити грядки. Був період тиші і люди сподівалися, що все буде добре, але після останнього обстрілу люди знову почали виїжджати», — Олександр Артюшенко – староста.
Станом на сьогодні більшість місцевих жителів евакуювалася з прикордонного села. Утім, попри постійну небезпеку, в населеному пункті досі залишаються люди.
«Там зараз семеро людей залишаються, нічого з ними не можемо зробити. Вони сказали, що «ми залишаємось у своїх садибах, будемо саджати картоплю, нічого не боїмося». Але «нічого не боїмося» – це така двозначна фраза, бо ти сьогодні не боїшся, а завтра треба кудись бігти, бо життя дорожче», — Олександр Артюшенко – староста.
Кілька разів на тиждень людям, які залишаються в Єліному, привозять продукти харчування, ліки та речі на запит місцевих. Водночас триває активна пояснювальна робота, аби переконати людей евакуюватися вглиб області, на більш безпечну територію.
«Якщо в людини нема транспорту виїхати звідти, вони мені телефонують або я приїжджаю туди безпосередньо раз на тиждень, а коли потребують, то й частіше. Приїжджаю і з усіма спілкуюся. Забрати можна хоч сьогодні. Гуртожиток є, ми надаємо, люди можуть приїхати та проживати безкоштовно в гуртожитку. Більшість людей просить знайти будиночок і ми допомагаємо людям як можемо», — Олександр Артюшенко – староста.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
