Хтось вважає їх дуже хитренькими, хтось – чесними, милими і пухнастими. Для когось вони є надійним засобом від депресії. А для багатьох вони – надійні друзі, без яких і день не прожити. Мова йде про наших улюбленців воркотунів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чорний кіт таки існує, або у які забобони вірять чернігівці? (Відео)
Сьогодні, 1 березня, не тільки перший день календарної весни (справжньої весни за хуртовинами і морозами ще не видно), а й День кішок.
ЧЕline поцікавився у жителів Чернігівщини, які тримають вдома котиків, за що вони люблять своїх чотирилапих і хвостатих друзів?
Надія Дерев’янко – журналістка, м. Чернігів
«Мій Тихін – найкращий з усіх котів у світі. З’явися у нашому домі випадково 12 років тому. Взяли з двору вухасте кошеня після того як не стало нашої кішечки Машуні. Чоловік заніс до квартири, щоб погодувати. Воно попоїло, а потім спокійненько пішло на лоточок у туалеті. Я тоді сказала: «Тепер ти будеш жити тут і зватимуть тебе Тишкою». Це – мій кіт, а мене він вважає тільки своєю і страшенно ревнує до чоловіка. Але дуже інтелігентно. Він взагалі у нас дуже інтелігентний: навіть не знає, що таке лазити по столах і красти їжу, ніколи не кричить, дуже стриманий. Єдина шкода, яку зробив і продовжує робити протягом усіх 12 років – це обдертий диван, котрий вважає своюю «кігтеточкою». Але то пусте. Ми його все одно любимо. І це набагато важливіше, ніж якийсь там обдертий диван. Зі святом, Тишанько»!
Юлія Тіток, прес-менеджер Чернігівського палацу культури
«Фіона – наш пухнастий член сім’ї. Щоденний заряд позитиву та приємних емоцій забезпечений. І, звичайно, підтримую фразу «Дім там, де твій кіт….»)».
Олег Луцук – гончар, с. Стольне, Менський район
«Мої глиняні коти живуть в майстерні, вони дуже дисципліновані – сидть на поличках, чекають поки добрі люди не заберуть їх до себе. Їсти не просять, кути не мітять, до туалету привчати не потрібно. Коштують в рази дешевше своїх пухнастих родичів. А домашні в мене – повні хазяї оселі. Зараз їх двоє. Матроскін і Піжон (в простонародді – Пижік).
Живуть, як сир в маслі!!! Їдять все, що й сім’я, але їх раціон урізноманітнює полювання. В домі вони справжні хазяї – не завжди мені вдається на улюбленому кріслі новини переглянути – не пускають. Тож знаючи їхні вподобання, стараюсь в ліжко лягти поки воно вільне».
Тетяна Терещенко – помічник народного депутата, м. Чернігів
«Кілька слів про кота: останнім часом я запитую у своїх знайомих, чи хочуть вони помститися кому-небудь. Якщо так, — то я можу запропонувати їм свого кота на подарунок))). Моя донька знайшла його на вулиці, ми сподівалися, що віддамо його у добрі руки, адже у нас вже є собака. Навіть ім’я коту не давали, називали просто Котик. Але він так і лишився у нас жити, через три місяці вже обігнав собаку і тепер щодня просто душить її по закутках.
А коту ми вже дали ім’я Чок, яке походить від російського ЧОКНУТИЙ.
Так і живемо… То ж якщо хтось бажає помсти, дзвоніть…))))».
