Замість кабінету математики – житлова кімната, замість кабінету української мови – пункт збору допомоги постраждалим від потопу. Так навчально-реабілітаційний центр № 2 долучився до допомоги постраждалим містянам.
«Люди, прості чернігівці, відгукувалися речами теплими. Постільною білизною. Принесли дві розкладачки. Продукти харчування тривалого зберігання. Побутову хімію, мийні заботи і т.д.», — Регіна Гусак, директор Чернігівського навчально-реабілітаційного центру № 2.
Наразі збір допомоги завершився. Незатребувані речі передали геріатричному пансіонату. На сьогодні більшість «безхатченків» – це жителі аварійного будинку по вулиці Текстильників, 23, яких переселили до гуртожитку будівельного ліцею. На початку виселення вони нарікали на умови проживання. Зараз адміністрація гуртожитку пішла назустріч вимушеним гостям.
«Було перший час так. Ми закривали, тому що це студентський гуртожиток. Але після того, як вони висловили своє невдоволення, наші кухні постійно відкриті. Душова і пральна постійно відкриті. Тож усі умови в нас чудові», — Неля Василівна, чергова по гуртожитку.
«Там і душова, і приготувати є, і холодильник», — Ольга Олександрівна, переселенка з будинку по Текстильників, 23.
Проте, хоч би якими були умови, люди хочуть визначеності і, звісно, повернення додому. Із вирішенням цього питання чернігівська влада не поспішає.
«Що вам узагалі влада каже? Коли вас повернуть назад? Чи повернуть? – Ой. Вилами по волі писано. А так ми чекаємо кращого, але що Бог пошле – те й буде», — Марія Іванівна, переселенка з будинку по Текстильників, 23.
Переселенцям 16 липня обіцяють результати експертизи будинку, які й визначать подальше майбутнє будівлі та її жителів.
Журналіст Олег Дешура
Оператор Дмитро Дриганов
