Між двома світами: сповідь дружин чернігівських військовослужбовців (Відео)

У тіні героїв, які захищають нашу країну на фронті, стоять не менш відважні жінки – дружини військовослужбовців. Вони стають опорою для своїх родин, виховують дітей, підтримують моральний дух і водночас тримають на своїх плечах усі побутові турботи. Ми розпитали чернігівських жінок, як це – бути дружиною військовослужбовця.

«Це суцільна повага і любов водночас, тобто тобі навіть не треба уявляти, за що кохати людину, він для тебе приклад, це складно, нервово, але це круто, я вважаю, жінки військових мене зрозуміють, бо ти не переживаєш, що твій десь удома ховається, а ти знаєш, де він і що він», — Анастасія Позняк – дружина військовослужбовця.

«У мене тільки одне слово, це – страх. Я багато спілкуюся з дівчатами, вони кажуть: це і опора, і підтримка, а для мене це суцільний страх, я постійно боюсь за його життя, за своє життя», — Ксенія Присєвко – дружина військовослужбовця.

Від моменту, коли чоловік ухвалює рішення йти захищати країну, дружина змушена набувати нових навичок, щоб пристосуватися до нової реальності.

«Мені довелося навчитись вкручувати дюбеля, міняти лампочки, тягнути пакети, але дякую доставці, що вона є і не треба на дев’ятий поверх це все нести», — Анастасія Позняк – дружина військовослужбовця.

«У нас якось вийшло все й одразу: і народження дитини, і ремонт, було дуже складно, починаючи з народження дитини, він буквально побув пару днів вдома і поїхав, тому адаптація в ролі мами мені давалася дуже складно без нього. Наприклад, із цим візком, дуже важко постійно його діставати з машини, складати, на сходах тягнути, такий момент, що дуже бракує чоловіка. Але якось приходить розуміння, що іншого варіанту немає, тому ти втягуєшся і все робиш», — Катерина Руденок – дружина військовослужбовця.

«24 лютого, коли ми прокинулися о 6-й ранку, я навіть не знала, куди він поїхав. Я залишилася сама, на той момент із мамою, яка хворіла на рак, прямо все одразу звалилось: сім’я, побут, війна, оточення міста. Буває таке, що йдеш із магазину, тягнеш ті пакети, тут усе червоне, дивишся на цей світ і думаєш: «За що?». Так, це дрібниці, але з таких дрібниць і складається наше життя», — Ксенія Присєвко – дружина військовослужбовця.

Вони щодня постають перед викликами, які під силу не кожному: розлукою, невизначеністю, постійним хвилюванням за своїх чоловіків.

«Я не справляюсь, я постійно відчуваю тривогу, мене отут душить, я можу пити пігулки, я впадаю в апатію, я знаю, що дівчата постійно кажуть: «Виходь на вулицю, дихай, дивись на сонечко» Мені це не допомагає, я впадаю в апатію, я нічого і нікуди не хочу, я просто хочу, щоб він приїхав додому», — Ксенія Присєвко – дружина військовослужбовця.

«Допомагають наразі боротися з тривожністю щосуботні акції в Чернігові, почуваюся частиною великої справи, відчуваю запал, що можу щось зробити, нагадати людям не тільки про військовополонених, а про війну загалом. Це мене дуже сильно врятувало, це для мене дуже багато зробило. Я відволікаюся, бо там спілкуюсь із людьми та відчуваю їхню підтримку», — Анастасія Позняк – дружина військовослужбовця.

«Я пробувала всі методи, про які говорять: медитації, йога, дихання квадратом, але насправді поки не пройде ця ситуація, поки чоловік не подзвонить і не скаже, що з ним все добре, то мені нічого не допомагає», — Катерина Руденок – дружина військовослужбовця.

На жаль, у країні збільшилася кількість розлучень, оскільки підтримувати романтичні стосунки на відстані дуже складно.

«Взагалі коли єдиним варіантом твого спілкування є смс, раз або два рази на день, то підтримувати романтичний зв’язок доволі складно. Він дуже часто відправляє мені квіти. Нещодавно я дізналася про дуже цікавий спосіб – відправляти посилки чоловіку. Тому що зазвичай я даю щось чоловіку в дорогу, але тут він мені у розмові сказав: «Ну так, це своєрідна військова романтика, коли родичі відправляють посилки». Але ми це зробили один раз. Я думаю, що йому було дуже приємно», — Катерина Руденок – дружина військовослужбовця.

«Ми постійно пишемо одне одному. Я зранку прокидаюся й пишу «Добрий ранок». І цілий день: фото, з ким бачилася, що відбувається, як минуло. Якщо він має змогу відповісти, то завжди відповідає, так само і він, якщо є час і можливість, знімає мені румтури, що їв, із ким спілкується. Намагаємося підтримувати цей зв’язок. Коли ми це робимо, я відчуваю його присутність у своєму житті», — Ксенія Присєвко – дружина військовослужбовця.

Дружини військовослужбовців – це жінки, які знають справжню ціну миру та відданості. Вони вміють бути сильними, коли їхні чоловіки на передовій, і водночас зберігати ніжність і любов у своїх серцях.

Журналіст: Іра Пономаренко

Оператор: Сергій Бутько

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.