Програма «Турбота», започаткована Носівською міською радою ще минулого року, активно діє і цьогоріч. Одним з її аспектів є вшанування довгожителів нашої громади. У березні завітали з квітами та віншуваннями до носівчан Євдокії Олександрівни Антонович, Миколи Федосійовича Руденка.
А днями – до однієї з найстарших жительок: Мотрони Микитівни Литвиненко, яка цьогорічного березня зустріла вже 103-тю весну.
Привітати іменинницю з такою знаменною датою, вручивши їй квіти, продуктовий набір і вітання від міського голови Володимира Ігнатченка, прийшли представники відділу захисту населення Носівської міської ради.
Про це повідомляє прес-служба Носівської міської ради.
Мотрона Микитівна радо зустріла гостей, хоч останніми днями дещо занедужала. Іменинниця проживає в родині молодшої доньки з п’ятьох її дітей – Варвари Богдан. Надзвичайно непростим було життя цієї жінки. Спершу лишилась вона солдатською вдовою. У 1943-му чоловік поліг у боях за звільнення Білорусі. А вона лишилась з трьома маленькими дітьми на руках. Тоді всім було нелегко. І жінка мужньо долала всі випробування долі, важко працюючи, привчаючи своїх дітей до відповідальності, до роботи.
Зустріч у повоєнному житті з Михайлом Литвиненком принесла Мотроні Микитівні народження ще двох дітей. Утім, дуже рано вона знову овдовіла, ставивши на ноги всіх п’ятьох діток самотужки. Можливо, словом вона була сувора, але її безмежно добре материнське серце мало стільки любові, що вистачало і на своїх, і на сусідських, і просто на людей, яких ця жінка дуже любила і любить.
Двох синів – Володимира та Станіслава – матері довелося похоронити, а Валентина, Микола та Варвара гріють своєю любов’ю мамине серце, додають їй сили до життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині привітали довгожительку
Мотрона Микитівна — великий оптиміст, залюблена у людей і життя, а ще надзвичайно віруюча людина. Щодня вона молиться за своїх дітей, онуків, правнуків і вже праправнуків. Адже ця жінка — надзвичайно багата: має дев’ятеро онуків, чотирнадцятеро правнуків і троє праправнуків.
Тепер вона вже більше відпочиває, бо стільки її натруджені руки переробили роботи, що тепер лише милується тим, як господарюють її діти: донька Варвара та зять Олексій. А колись встигала всюди: і на городі був порядок, і в квітниках потопав увесь двір, і в оселі чисто, завжди наварено смачно, а ще й вишивала квітчасті рушники та серветки.
Пройшло життя: тепер вона щаслива у дітях, у їхній любові і теплі. З роси й води Вам, шановна імениннице! Ще поживіть, подаруйте своїм рідним можливість почуватися дітьми, ставши для великої родини справжньою Берегинею.
