Мій вчитель – моя професія: студент Владислав Луценко розповів про перешкоди для молодих фахівців і викладання історії в школі

Владислав Луценко – студент Ніжинського державного університету імені М.Гоголя. Зараз він здобуває ступінь магістра на історико-юридичному факультеті.

Він розповів, що до університету вступив не одразу. Після закінчення 11 класу Владислав пішов навчатися в Ніжинський професійний ліцей побуту та підприємництва.

«Через рік навчання я зрозумів, що потрапив туди, так би мовити, випадково. Тому що це звичайне училище, де можна здобути спеціальну профтехосвіту. Я побачив, що реально можу отримати значно більше. Тоді ґрунтовно почав займатися відповідними предметами, щоб скласти ЗНО. Сам перечитав книжки, звернувся до своїх шкільних вчителів, які допомогли в тих питаннях, що я не розумів», – згадує студент.

Саме така плідна робота допомогла вдало скласти незалежне оцінювання та вступити до вишу. Найбільше Владислава Луценка цікавила історія. Тому пріоритетом у подачі документів була спеціалізація «Історія та археологія». Друга – «середня освіта, історія», за якою студент здобув ступінь бакалавра, зараз – магістра.

«Історією я цікавився ще з дитинства. Тим більше, в мене є родичі, які також історики, які прищепили мені любов до цієї науки, водили на різноманітні заходи», – розповідає Владислав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Студент ніжинського вишу – в першій десятці Всеукраїнського бізнес-турніру

Навчання студент поєднує з роботою за фахом. Він викладає історію в селі Кропивне, що на Ніжинщині. Там працює від початку цього навчального року. Тут він наймолодший педагог. Владиславу Луценку 22, усім іншим працівникам – від 30 і більше.

«Я прийшов до школи і поспілкувався з директором. З’ясувалося, що їм якраз потрібен вчитель історії, саме чоловік. Тому що в навчальному закладі працюють здебільшого жінки. І керівниця закладу казала, що діти дуже хотіли саме такого викладача. Тому ставлення як учнів, так і вчителів до мене позитивне, працювати комфортно», – каже студент.

У процесі роботи молодий фахівець використовує новітні технології. На уроках він робить презентації, застосовує відео для наочності та роздатковий матеріал, аби учні зрозуміли, що історія – це не лише сухий виклад матеріалу, а й те, що можна побачити та відчути.

Розповів і про підручники. За словами молодого вчителя, у виданнях 2019-2020 року матеріал викладено досить стисло. На сторінках є QR-коди, які дають можливість знайти більше інформації онлайн. Однак діти з сіл здебільшого не мають доступу до якісного інтернету. Не кожен має і смартфони.

На переконання Владислава Луценка, погано й те, що держава недофінансовує школи. Тому в навчальних закладах немає ноутбуків і мультимедійних засобів. Аби щось пояснити дітям, викладач має приносити власну техніку або розповідати «на пальцях».

Тиждень молодого фахівця розписаний по годинах, адже доводиться поєднувати роботу та навчання на стаціонарі.

«Коли мене брали на роботу, то була домовленість із директором, щоб мені встановили розклад у вільний від навчання час. Я попросив, аби в мене в середу уроки були після обіду, а в понеділок і п´ятницю цілий день. Тому що у магістратурі є два дні для самопідготовки, а три – ми ходимо на пари», – пояснює Владислав Луценко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Президентськими стипендіатами стали четверо учнів та студентів з Чернігівщини

Окрім цього, студент наразі працює над написанням магістерської роботи. Каже, що навантаження велике, але поки що вдається встигати усюди.

За його словами, знання, здобуті під час навчання в бакалавраті, дуже допомогли в роботі в школі. А от магістратура дає більше наукової теорії.

«Це більше ті курси, які потрібні для написання магістерської, тобто історіографія, методологія історія та інші. Вони є основою для наукового дослідження. А от за чотири роки бакалаврату нам дали чимало знань, які зараз дуже допомагають викладанню історії в школі. Був курс методики навчання історії, на якому нам давали практичні навички, як вчити школярів», – зазначає молодий фахівець.

Владислав Луценко і сам пише наукові праці. На його рахунку – низка наукових статей. Одна з них була видана в польському журналі. Багато чого друкується в університетській періодиці.

Розповідає, що цьогорічний карантин неабияк вплинув на процес навчання.

«До цього ніхто не був готовий. Усі завдання ми скидали викладачам на вайбер або електронну пошту. Багато студентів лінувалися щось робити, викладачі також не завжди прискіпливо щось перевіряли. Тому часто оцінки ставили такі, на які студент вчився всі попередні роки. А зараз уже процес налагоджено, тому, якщо це загальноуніверситетська пара, то її проводять онлайн. На звичайні заняття ми приходимо вже в аудиторії. Тобто маємо комбінований процес», – зазначив студент.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Гризти граніт науки» в карантині: як навчаються студенти чернігівських вишів

Він каже, що життя студента-історика напрочуд цікаве, адже навчання передбачає чимало походів, археологічних експедицій.

Поділився Владислав Луценко і своїми думками як молодий вчитель. За його словами, насамперед держава повинна стимулювати студентів, аби вони мали бажання йти працювати за спеціальністю. Зокрема підвищити зарплату.

«У молодого фахівця оплата праці невелика, тому багато моїх одногрупників пішли працювати вантажниками або в якісь супермаркети. Я єдиний, хто працює у школі», – наголошує Владислав.

У вільний час Владислав Луценко займається історичною реконструкцією та археологією. Як і будь-який студент, дозвілля він любить проводити з друзями.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv