«Є все, але не вистачає України»: відомий чернігівський журналіст Сергій Гайдук – про життя в Аргентині

Через кляту війну українського цвіту по всьому світу суттєво побільшало. Є представники Чернігівщини і в Аргентині. Це, зокрема, Сергій Гайдук – відомий сіверський журналіст, особлива пристрасть якого – спортивне життя.

Сергій Гайдук опинився в Аргентині ще до початку повномасштабної війни, прилетів погостювати до сина Ігоря, який живе і працює в цій країні вже багато років.

«Торік восени син гостював у нас у Чернігові. І покликав мене із дружиною до нього побути. Дружина полетіла, а я залишився вдома. А на початку зими син повідомив, що на роботу до Аргентини летить його двоюрідний брат, теж Ігор, тож купили квиток і мені. Отак на Новий рік я й опинився в цій країні», – розповів Сергій Гайдук.

За його словами, так із чернігівської зими він перескочив в аргентинське літо. Бо коли в Україні січень, у них – другий місяць літа.

«Я ж більше звик до святкування Нового року і Різдва з морозцем, снігом. А тут у період новорічних свят плавав в Атлантичному океані. Або заходиш у торговельний центр, відчуваєш приємну прохолоду від кондиціонерів, бачиш ялинки, гірлянди і думаєш: свято наближається. А виходиш на вулицю – сонце світить і спека. До речі, навіть узимку тут були такі дні, що температура під + 30 на сонці. Щоправда, було й морозно, десь два чи три дні, але стовпчики термометрів не опускалися нижче ніж -2.  

Також цікаво, що навчальний рік для школярів тут починається не 1 вересня, а 1 березня, бо коли в Україну приходить весна, в Аргентині настає осінь.

До речі, у мене день народження 9 лютого. І я ніколи не святкував його, щоб надворі була літня пора, тим паче в аргентинській Патагонії, на так званій Вогняній землі. Але родичі мені сказали, що святкуватимемо в Аргентині і поки додому до Чернігова не поїду. День народження видався приємним, температура води в океані була від 5 до 8 градусів, але на сонці було під + 40 градусів», – згадує Сергій Гайдук.

А на 24 лютого припадає день народження сина Ігоря. Тож того дня родина зібралася за столом, аби привітати іменинника.

«Там своєрідно відзначають – хто що хоче, те й випиває, або з собою взагалі приносить. Там ніхто нікого ні до чого не закликає, як у нас «давай вип’ємо». Один тост сказали – і нормально. А на день народження сина взагалі жодного алкоголю не було, просто чай пили і пепсі.

Кухня в них від нашої відрізняється. В Аргентині – культ м’яса. І ця країна у світових лідерах за споживанням м’яса. Тут не їдять сала, оселедеців, взагалі риби практично не споживають, немає хрону, гірчиці, звичних нам молочних продуктів – кефіру, сметани. Є йогурт, але не такий як в Україні, а якийсь рідкий», – повідомив пан Сергій.

І отак за родинним столом (а в Аргентині з Україною ще й різниця в часі в 6 годин) сім’я Гайдуків довідалася про повномасштабну війну. Бо почали телефонувати рідні з Чернігова та друзі з Києва. 

Сергія Микитовича і його рідних новини шокували. Тим паче, що затримуватися надовго в Аргентині він не планував, збирався додому. Але сталося, як сталося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рецепти успіху, гарного настрою і здоров’я від відомого журналіста

«Одразу ж після перших бомбардувань мирних українських міст московія для мене припинила існування, і їхня мова також, навіть не слухаю російськомовні пісні, які слухав у мирний час.

Дуже стежили за новинами з Батьківщини, до Чернігова телефонували, адже в мене там залишилась дочка з онуками. І вони сиділи в погребі, коли гриміло. І навіть осколки поцілили в будинок, розбили шибку і пошкодили стіну. Ми підтримували зв’язок із донькою. Але жахливим було те, що допомогти ніяк і нічим не можеш. Суцільний біль. Щоправда, син перераховував кошти на потреби ЗСУ», – зазначив чоловік.

Сергій Гайдук каже, що інших українців в Аргентині зустрічав. Зокрема, потоваришував із родиною, де жінка родом із України, але вийшла заміж за аргентинця. Вона не забула української мови, вільно спілкується і знає українські пісні. Також є родини українських переселенців. 

«Поруч живе багатодітна сім’я Дмитра і Тетяни. Вони приїхали з України разом із п’ятьма дітьми. Щоправда, спершу були в Німеччині, але в тій країні українцям часто доводиться важкувато. Тож ця родина вирушила з Німеччини до Аргентини. Дмитро тут працює, Тетяна господарює вдома, а дітки до школи пішли», – сказав Сергій Гайдук.

Він каже, що живе в Аргентині добре, не бідує, все потрібне має. Але тут не так як удома.

«Дуже хочеться додому. Син, буває, запитує: «Чого не вистачає?». Відповідаю, що України. Адже вона – понад усе! В Україні інше повітря, інша аура, це моя рідна земля, де я народився і прожив усе свідоме життя. Тужу дуже. Але водночас доводиться пристосовуватися до нових умов життя. Тут, де зараз живемо, біля Буенос-Айресу, океан далеченько, 300 кілометрів. А коли жив на Вогняній землі, то будиночок був на березі океану, то ніби в гості приходили пінгвіни, котики морські виходили на берег погрітися, дельфіни десь вдалечині пльохалися. І чайок багато.

А тут, де нині, дуже багато різних пташок. Зранку буквально розривають повітря своїми співами. Також нині в нас почалася весна, все зацвіло, краса довкола неймовірна», – розказав Сергій Микитович.

До речі, за Україною Сергій Гайдук не просто тужить, а за можливості, оточує простір довкола себе українством. Зокрема облаштував собі світлицю, прикрасив її рушниками, повісив жовто-блакитний прапор.

«Скатертину розшиту червоними маками постелив, маю покривало українського походження. Усе це я привіз з Чернігова. Костюм з дому взяв, вишиванку, яку на свята одягаю. Але я згоден із тим, що не вишиванкою треба хизуватися, а досягненнями, роботою, відданістю Україні та  думками про неї», – вважає Сергій Гайдук.

Спілкувалася Ірина Осташко

Фото – Сергій Гайдук

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv