Нині українці здобувають навички, яких раніше не мали і, якби не клята війна, то й не задумувалися б навіть про них. Зокрема, це вміння готувати швидкі страви, варити каву за допомогою підручних засобів, дуже швидко митися, використовуючи мінімум води, та інші вимушені вміння.
Але однозначно в нинішніх реаліях трохи легше доводиться тим людям, які вміють орієнтуватися на місцевості та виживати в природному середовищі. До речі, у британців та американців, де з безпековою ситуацією все гаразд, дуже популярним є хобі бушкрафт.
«Англійське слово «bushcraft», або «майстерність життя в дикій природі» – захоплення для нас нове. Саме як хобі воно сформувалося в Північній Америці та Британії, звідки поширилося по світу. Наразі бушкрафту присвячені посібники, телешоу, відеоролики. Функціонують тематичні табори, курси, магазини спорядження та сформувалася ціла субкультура «бушкрафтерів».
Суть захоплення у тому, щоб насолоджуватися перебуванням у глушині, використовуючи мінімум сучасного спорядження. Натомість застосовується знання природи і власна винахідливість. У благополучних країнах) це цілком «мирне» хобі, не лише для суворих чоловіків і скаутів, а розвага і для сімейного дозвілля», – зазначає Андрій Сагайдак, гід у дику природу, засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» та Музею лісових промислів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Природа, чисте повітря та сімейне коло: як чернігівці відновлюють сили
Він каже, що захоплення спрямоване на те, щоб освоїти такі навички, як розведення вогнищ, спорудження укриттів, добування їжі і води, виготовлення знарядь і спорядження, орієнтування, пошук лікарських рослин, слідопитство.
Як уже зазначалося, на відміну від «виживання», бушкрафт – це не про екстремальні ситуації. Це про навички для життя в дикій природі. Адже він поєднує елементи туризму, етнографії та історичної реконструкції. До того ж, аби здобути нові вміння, потрібно зовсім небагато спорядження: щонайменше міцний ніж, кресало, казанок і тент, зручний одяг, стійкий до механічних пошкоджень та іскор багаття.
За словами Андрія Сагайдака, холодний сезон – добрий час для прогулянок у стилі бушкрафту.
«Зараз особливо приємно відчувати тепло вогнища, розведеного серед вологого лісу та смакувати чай із власноруч зібраних трав», – розповідає він.
Окрім цього, можна в селі Отрохи побувати в Музеї лісових промислів і побачити, чим у давнину займалися наші предки.
«По суті, я його робив. Музей – як велика хата, в якій зібрані різні речі, пов’язані з лісовими промислами, тобто тим, чим у нашій місцевості люди раніше традиційно займалися. Бо є стереотипне уявлення про українців виключно як про хліборобів. Але це більше стосується центральних регіонів, де родючіші ґрунти. А в Поліссі та Карпатах велике значення мали ліси.
І якраз у нас, у межиріччі Дніпра та Десни, дуже неродючі ґрунти, бо тут або піски, або болота. То сільське господарство вести було важко, і люди жили за рахунок лісових промислів. Це оброблення деревини, лозоплетіння, а також займалися мисливством і рибальством», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Андрій Сагайдак.
Після відвідин музею можна потренувати власні навички життя в дикій природі – на маршрутах серед бурелому та трясовин.
Фото – Андрій Сагайдак
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
