Вона – мало не головний символ різдвяно-новорічних свят. Хвойна красуня у відповідному оздобленні створює атмосферу свята в будь-якому місці. Новорічна ялинка здається нам атрибутом абсолютно природним і безумовним. Певне, саме тому чимало родин по всій Україні вважають її невід’ємним елементом святкування, а процес її прикрашання – ритуалом, сімейною традицією.
Традиція прикрашати ялинку напередодні свят, звісно, має своє походження та значення. Та перш ніж розповісти вам про це, ми вирішили розпитати чернігівців, чи відомо щось їм про цей передсвятковий ритуал.
Традиція ставити ялинку вдома на новорічні свята прийшла до України із Західної Європи. Серед звичайних українців ця традиція не була такою популярною.
На початку ХХ століття головним різдвяним символом нашого народу був дідух – різдвяна прикраса з колосків, а ялинку ставили лише заможні люди. З часом традиція встановлювати ялинки набула значного поширення, але ненадовго.
Ще в царській росії, у 1916 році, священний синод російської православної церкви закликав бойкотувати ялинку. Цю політику продовжили й більшовики. У 1927 році в срср почалась антирелігійна кампанія, тож святкування Різдва, традиція ставити різдвяну ялинку та Святий Миколай опинилися під негласною забороною. Ялинку називали «буржуазним і релігійним пережитком».
У 1935 році, в часи страшних репресій, дефіциту та терору, більшовики вирішили повернути людям свято. Сталін же заявив, що «жити стало краще, жити стало веселіше». Тоді ж і дозволили святкувати Новий рік і прикрашати ялинку. Відтоді це хвойне деревце й стало символом Нового року.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
