Тримає нутрій і бджіл, грає на музичних інструментах і плете кошики: на Чернігівщині живе «людина-оркестр» (Фото)

Про людину з багатогранним талантом – Валентина Журавля з села Стольне Менської громади – ми неодноразово розповідали. Зокрема, що чоловік самотужки навчився грати на музичних інструментах. Ба, навіть більше, він – «людина-оркестр». До повномасштабного вторгнення пан Валентин був активним учасником усіх фестивалів і концертів, які відбувалися в громаді та поза її межами.

Між тим, нині дуже складний час, коли не до розваг. До того ж, Валентин Журавель вже у доволі поважному віці – 77 років. Але попри це, він не втрачає жаги до життя, веде господарство та періодично бере до рук музичні інструменти. А ще Валентин Журавель плете кошики. Про це і не тільки – докладніше в розмові з Валентином Миколайовичем.

Валентине Миколайовичу, наші журналісти неодноразово бували у вас у гостях, але давно. То розкажіть нам, як вам живеться нині…

Уже три роки, як я самотній, бо померла моя дружина. І дуже сумно, як нічого не робити. Але оце повернувся в село після поранення мій товариш Олег Луцук, на щастя, живий, то справи пішли трошки веселіше.

Стосовно музики. Якщо на інструментах не грати, то вони з часом псуються. Це гармошки, акордеон, баян…То хочеш не хочеш, а потроху треба грати. Щодо виступів, то нині ситуація в країні нерадісна, тому не до веселощів. Хоча не так давно разом із моїм колегою з села Покровське Олександром Супруном ми давали концерт у нашому будинку для людей поважного віку, якраз у День осіб похилого віку. То підопічні будинку нам дуже вдячні, дуже їм сподобалося. Я грав, а Олександр Супрун співав, а ще він дуже добре гуморески розповідає.

Кошики продовжуєте плести?

Зима довга, то треба плести. Вже час матеріалом запасатися. Але ж і маю проблеми, бо погано бачить ліве око. Та й мені вже 77 років, то й руки мерзнуть. А взагалі матеріалом товариші виручають, привозять, а я в них купую його і плету кошики.

Які кошики плетете? Маленькі чи великі?

Будь-які вмію. Також я придумав фотозону: там тинок стоїть, лавочки, великий кошик із ручкою, в який можна залазити і лягати там. Другий кошик – із двома ручками. Дітям дуже до вподоби, їх туди від дев’ятьох до тринадцяти одразу вміщається.

Зараз для грибів кошики роблю. І взагалі я хочу сказати, що кошики в селі ніколи не втратять своєї актуальності, дуже для всіляких потреб необхідні. До того ж, кошики, якщо за ними правильно доглядати, не залишати під дощами, є дуже довговічними. В кошиках можна зберігати багато чого, наприклад, яблучка. Робив маленькі кошички господиням на кухні – для часничку чи цибульки. Це водночас і гарно, і екологічно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ходять із торбинками, як по гриби в лісі»: в Коропі наввипередки збирають каштани

А ви якесь господарство тримаєте?

Так, двоє собак, курей близько десятка, шість нутрій, 14 сімей бджіл, коло яких багато роботи. Хоча бджільництво – це приємна справа. Якби такий порядок, як у бджіл, був би в державі, то й горя в нас не було б.

Навіщо вам нутрії?

Вони вже мені не потрібні, хотів збути, але так вийшло, що деякі були вже вагітні, то й залишилися. Але хутро нині нікому не потрібне. І з медом така ж ситуація – жодного збуту. Пасіка себе не виправдовує. 

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко

Фото – Олег Луцук