Розвідники — це ті, хто знає про ворога більше, ніж він сам. Вони відстежують переміщення противника, працюють із безпілотниками та шифруванням, добуваючи важливу інформацію. Військові 54-го окремого розвідувального батальйону поділилися, як готують розвідників і що потрібно, щоб стати одним із них.
«Першочергово потрібна фізична витривалість, це якщо брати фізичні якості, решту вже можна здобути в процесі навчання, це не тільки витривалість, а вміння аналізувати, що відбувається, вміння прогнозувати, що буде відбуватися, розбір різних ситуацій, моделювання та, звісно, підготовка охоплює багато аспектів. Це все всесторонній розвиток», — «СІМЕНС» – заступник командира батальйону з повітрянодесантної підготовки бійців у 54-му окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші.
«Усе враховується, яка місцевість, у якій ви проводите бойові дії, якщо якісь дерева, то можна під дерева, можна застосувати плащі, пальта, накидки від теплових дронів. У нас набагато більше тут рослинності, є де заховатись, вищий клас маскування, менше треба тягнути маскувальних засобів. А там основна частина – це поля, видно все з коптерів, дронів. Загалом і так видно», — «ВОРС» – офіцер 54-го окремого розвідувального батальйону імені Михайла Тиші.
«Велика увага приділяється та розумінню, що таке дрон, як він працює, як збільшити шанси на своє виживання. Я не кажу, що 100% вижити можна, але як збільшити свій шанс на виживання у випадку виявлення тебе дроном. Ми говоримо про дрони-розвідники та FPV-дрони, зрозуміло, що й решті питань також приділяємо увагу, вони важливі, але дрони – це найбільше. Також говоримо про маскування, приховане переміщення, переміщення малими групами, управління та взаємодію всередині групи, зв’язок усередині групи, не тільки за допомогою засобів зв’язку, а й жестами, мімікою, сигналом», — «СІМЕНС» – заступник командира батальйону з повітрянодесантної підготовки бійців у 54-му окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші.
Розвідники не лише збирають інформацію, а й беруть активну участь у бойових операціях. Одним із найбільших досягнень стало взяття ворога в полон і знищення його техніки.
«Обов’язки всередині групи розподілені завчасно. Воно і повинно так бути. Перед початком виконання кожен член групи розуміє, які обов’язки він виконує, якщо щось йде не за планом, а найчастіше воно йде не за планом, то хто що буде виконувати надалі. Між населеними пунктами Мільки та Переволочна. П’ять живих, шостий не доїхав. Односторонньо, стріляли ми. Вони не розуміли, що відбувається. Нас було двоє, а їх шестеро. А по техніці треба підраховувати, це на початку повномасштабної війни поблизу Прилук противник кидав техніку, коли самостійно кидав, коли йому допомагали залишити техніку. Там і танки були, автомобільна техніка, бойові броньовані машини, «тигри», вони тоді нас добре забезпечили ленд-лізом», — «СІМЕНС» – заступник командира батальйону з повітрянодесантної підготовки бійців у 54-му окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші.
«Бували моменти, коли ми знаходили САУшки, розстрілювали їх із РПГ і втікали, серед лісу шукали укриття, де можна заховатися, бо вони, відповідно, давали відсіч із тих самих САУшок, які стояли далі, батареї їх», — «ВОРС» – офіцер 54-го окремого розвідувального батальйону імені Михайла Тиші.
Робота розвідника часто оповита міфами. У фільмах це безстрашні герої, які завжди на крок попереду ворога. Але який усе має вигляд насправді?
«Воно не все так красиво, як у фільмах знімають, воно значно важче, довше, десь нудніше, страшніше, ніж у фільмах, усі бояться. А у фільмах цього не показують, що хтось боїться, там героїчно беруть противника в полон, знищують пачками, насправді цього немає. Це піт, кров, нерви, страх, втрата друзів, 200,300. Я зараз фільми про війну повноцінно не сприймаю, раніше так, було гарно, а зараз розумію, як воно в житті і як воно у фільмах, воно і близько не так. Перед реальністю я постав у 2014 році, бо першочергово я йшов у батальйон через можливість займатись спортом, я робив більший акцент на спорт, тобто і служити, і розвиватися у спорті. Але з початком 2014 року спорт відійшов на другий план», — «СІМЕНС» – заступник командира батальйону з повітрянодесантної підготовки бійців у 54-му окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші.
«Розвідник – це дуже цікава та специфічна робота, раніше всі дивилися телевізор, ось розвідники, оце так хлопці. Насправді не все так просто. На сьогодні розвідники не виконують свою роботу, яку повинні виконувати. Війна змусила нас стати штурмовиками. Ми виконуємо завдання, які повинна виконувати піхота, ми виконуємо їхню роботу. На жаль, на жаль, тому що насправді ми краще підготовлені в усьому», — «ДІД» – начальник рекрутингу 54-го окремого розвідувального батальйону імені Михайла Тиші.
Журналіст: Іра Пономаренко
Оператор: Сергій Бутько
