Попри доволі коротку історію Української Народної республіки, в лавах її армії було кілька генералів. Деякі отримали своє звання, перебуваючи вже в екзилі. Був серед них і один уродженець Чернігова – Аркадій Валійський.
Він народився 1894 року, після закінчення Чернігівської гімназії у 1914 році був мобілізований до Російської Імператорської армії. На фронті отримав перший офіцерський чин – поручник.
У 1917 році прийняв рішення підтримати нову владу й перейшов разом зі своїм підрозділом до складу Української армії. Брав активну участь у боях із більшовиками під Житомиром. Закінчивши польові курси, став інструктором у Школі підхорунжих у Житомирі. У 1919 році на чолі сотні курсантів брав участь у бойових діях так званої Волинської групи Армії УНР.
Станом на кінець 1919 року перебував з Юнацькою школою в м. Ясло на території Підкарпатського воєводства Польщі. Полковник Армії УНР Валійський брав участь у радянсько-польській війні 1920 — 1921 років на чолі курсантського куреня.
Після відступу наприкінці листопада 1921-го за ріку Збруч на територію Польщі перебував із своїми курсантами в різних таборах для інтернованих українських вояків. У Калішському концтаборі № 10 закінчив однорічні Академічні курси Генштабу Армії УНР.
Був звільнений у 1924 році, зостався у Польщі. Пішов на контракту службу у Військо Польське. Служив у складі 81-го піхотного полку, що дислокувався у м. Гродно (Західна Білорусія). Дослужився до звання майора польської армії.
У вересні 1939 року обороняв Варшаву від німців, пораненим потрапив у німецький полон і перебував в офлагу «А» для офіцерів Війська Польського в Лукенвальді (під Берліном).
У 1940 році був звільнений на прохання Головного Отамана Армії УНР Андрія Лівицького. У березні 1945 року він же підвищив підполковника УНР Аркадія Валійського до рангу генерала-хорунжого, а організатор Української Національної Армії в Збройних силах Німеччини генерал-поручник Павло Шандрук призначив його керівником Штабу УНА. Разом із генералом П. Шандруком вони прийняли в Південній Австрії присягу 1-ї Української дивізії УНА (колишньої 14-ї Гренадерської дивізії СС «Галичина») на вірність Україні, вийшовши з підпорядкування СС.
Разом з 1-ю Українською дивізією і Штабом УНА генерал А. Валійський здався в полон британській армії 9 травня 1945 року. Перебував разом з іншими українськими вояками в концтаборі в м. Ріміні в Італії. Звільнений із полону в 1948 році. У 1951 році емігрував до США, де активно займався громадською діяльністю, наприклад, довго опікувався ветеранськими організаціями у Військовому міністерстві УНР в еміграції.
Помер Аркадій Валійський 16 вересня 1976 року в Нью-Йорку (США). Похований на українському православному цвинтарі у Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Автор спогадів із історії Визвольних змагань українського народу в 1917-1921 роках.
9 травня 2012 року лідери благодійної ініціативи «Героїка» звернулись до Чернігівської міської ради з проханням розглянути пропозицію про перейменування однієї з радянських вулиць на честь уродженця міста – генерал-хорунжого Армії УНР Аркадія Валійського. Доволі швидко виконком надав відписку, мовляв, перейменування вулиці є недоцільним…
Последняя строчка цией статьи — б р е х н я! В этом можно убедиться прочтя приложенный документ! Але, на основе цього возникае пидозра — а може и вся стаття — б р е х н я
яка брехня? що не стали вулицю перейменовувати під тиском КПУ та Герарда Кузнецова?
Треба розуміти, що чернігівцям пропонують започаткувати найменування вулиць на честь вояків національних формувань у складі вермахту та СС. Адже з наведеного випливає, що «претендент» саме в них протягом п»яти років сумлінно вершив гітлерівську справу . Про що свідчить зростання по службі. Для міста бойової і партизанської слави, вщент зруйнованого заради просування тієї ж справи та поховавшого в своїй землі понад 52 тисячі її жертв, більш цинічної та принизливої пропозиції важко й очікувати. Жертви славлять своїх катів!?